Майже 15 місяців Нікополь потерпає від російських обстрілів. Аби підтримати рідне місто, люди пишуть про нього вірші. NikopolART зробив чергову підбірку.
Нікополь
Ну що незламний Нікополь стоїш?
Один,пустий серед пустелі.
Де хвилі піднімалися вище неба,
Тепер ростуть навколо лише дерева.
По телевізору сказали буде все гаразд,
А те що люди вже повиїжджали.
Зостались тільки ті,що ні,ніяк,
Та кожен день вони сміялися,страждали.
Ракети прилітають в центр міста,
Та дітлахи вже знають що воно таке.
Не буде руському тут місця,
Бо наша це земля,це все святе.
Автор: Микола Парасотченко
***
На березі Дніпра місто моє.
На березі Дніпра кохає й живе .
Щоночі вмирає, а зранку цвіте
Нікополь – місто моє
Спалює ворог духмяний твій цвіт.
Розстріляне серце нестерпно болить
Вмившись сльозами до Храму іде
Нікополь – місто моє
Віре й синів з перемогою жде.
Ти не хвилюйся – не зрадим тебе
Все залікуєм і знов розцвіте
Нікополь – місто моє
Безсонні ночі змінить блакить,
Місто козацьке стояло й стоїть!
Ніхто і ніколи не зломить тебе,
Нікополь – місто моє.
Автор: Олена Балагуш
***
Наш загадковий, дивний Світ
Щось хоче людям донести…
Поки нам все незрозуміле,
Але насправді це важливе!
В житті все якось складно стало…
Радіти люди перестали,
Ми чуємо сумні новини,
Душевна біль ніяк не втихне…
Я дуже довго міркувала,
Ночами я погано спала
Чому в житті все так змінилось?
Що Світ нам хоче донести?
Одного дня в 4 ранку,
В будинок мій влетіли гради!
У той же час усе змінилось…
Життя неначе зупинилось…
Я знову стала міркувати,
Я майже перестала спати
Чому?! Навіщо в житті так?!
Просила Всесвіт дати знак!
Та Всесвіт мій, мовчав спочатку,
Хоч я й зверталася щоранку.
Для чого все це і навіщо,
Прийшлось покинуть рідне місце?
Знаходячись в чужому місті,
Вставати стало все на місце…
Хоч тяжко в цьому зізнаватись,
Але ж від правди не сховатись.
Як часто я не цінувала
Все те, що у житті я мала.
Не завжди вдячною була
Рідному місту, де жила.
І тільки зараз зрозуміла,
Як сильно Нікополь любила
Яке ж чудове місто це
Моє ріднесеньке таке!
Ти зараз плачеш та благаєш
І твою біль я відчуваю…
Незламний Нікополь, тримайся!
Та попри все, ти не здавайся!
Життя – великий, дивний дар
І прокидаючись щоранку
За це ми будем вдячні Світу!
Почнем Життя своє любити!
Замість того, щоб буркотіти,
Почнем дрібницям всім радіти
Та посміхатись попри все
Життя в людей понад усе!
Автор: Євгенія Коляда
Місто все в латках
Місто все в латках , місто де темно…
Колись у Каштанах тонуло воно
Дитячі усмішки у двориках чулися
Але з війною це все позабулося
А пам’ятаєте шашлик в вихідні ,
усі сусіди збирались в дворі?
Літом на море родинної теж
Буде колись ще ?
-Звичайно !
-Авжеж!!!!
Автор: Яна Истратова
***
Краю славний, січовий наш!
Тут Сірко гуляв,
Славним військом Запорізьким волю здобував!
Тут на розі біля плавень
Виник перевіз.
Біля вільного Микити
Хуторочок зріс.
Вже понад чотири сотні
Відгуло років.
Давно містом заселився
Берег на Дніпрі.
Ми тобі, стражденне місто,
Шану віддаєм.
І за славу, й за наруги,
І за все що є!
Автор: Володимир Скиба
МІЙ РІДНИЙ КРАЙ І РІДНЕ МІСТО
Я місто знаю це з дитинства,
Де виріс я серед степів.
Воно молитвами сповите
Серед ланів, серед садів.
Довкола види неосяжні,
Куди не гляну всюди край,
А це той край, де я родився,
Мій рідний край – дитинства рай,
Де бігав босими ногами
По рідній, по моїй землі.
Нам сонце радість дарувало
Тепло давало для душі.
А ось і радість! Добра звістка –
Завод рішили збудувать
І де-не-де: у нашім місті!
Завод, щоб труби там катать.
І місто нове будували,
Будинки, як гриби росли.
Так будувалися квартали,
Для заводчан, щоб там жили.
А привід був для забудови –
І це «Південний» наш завод.
Всі називали його «Трубний»
І працював там наш народ.
Півсотні марок випускали
Залізних труб для всіх країн.
З цих труб ракети будували,
Ракетой був «Союз-1».
І все росло і процвітало,
Бо працьовитий наш народ.
Нам силу до життя давали
В майбутнє віра і завод.
Бо ми живемо в Україні
Ми – діти рідної землі!
Кохайте, люди Батьківщину,
Бо ми – сім’я в одній рідні!
Автор: Михайло Нетудихатка
Надіслати свою поезію або прозу можна на пошту нашого сайту nikopol-art@ukr.net. або у групу “ЛітераткрНІК“.