Одним з відомих фотографів Нікополя є Володимир Байдуков. Попри війну, він залишається у місті й продовжує фотографувати наслідки руйнації нашого міста.
Іноді він подорожує з фотоапаратом до інших міст України. Зроблені ним світлини неодноразово потрапляли у the Village. NikopolART взяв інтерв’ю у досвідченого фотографа.
– Володимир, як давно захоплюєшся фотографією?
– Я майже щодня знімаю з 2015 року. До цього раніше в дитинстві пробував фотографувати, в якості хобі – на плівковий “Зеніт”, який мені подарував батько.
– Що для тебе означає фотографія?
– Це одна з найважливіших частин мого життя. Рефлексія світобачення у вигляді зупинених на віки моментів. Такий собі візуальний щоденник життя у зручному для сприйняття іншими форматі. Кожна з фото у моїй стрічці чимось мені запамʼяталась чи має за собою певний спогад.
– В яких жанрах ти робиш світлини?
– Переважно це міський пейзаж, або стріт-фотографія. У себе на сторінці в Інстаграм, я написав «Знімаю людей і світ навколо них». ..Просто не можу собі уявити фото міста без людей.
– Знаю, колись ти займався мобільною фотографією, розкажи про неї.
– Зараз майже не знімаю на смартфон. Звісно, камери у сучасних смартфонах дають гарний результат, про те є нюанс.
– Які?
– Сучасне мобільне фото це «обчислювальна фотографія». Якою б крутою вона не була, це відрив від реальності сприйняття. Мені не потрібно супер чітке і соковите фото. Я хочу зберігати світ таким, який він є. Тому зараз фотографую на стару 10-річну цифродзеркалку. Це також не є панацеєю. Проте, як на мене, фото з неї виходять більш “справжніми” ніж на будь-який смартфон. Ну і робота з камерою, ручне налаштування параметрів, фокусування через видошукач додає більше задоволення і контролю процесу ніж зйомка на смартфон.
– В яких конкурсах, виставках брав участь?
– Колись брав участь у декількох міських заходах. Взагалі, я не слідкую за виставками та конкурсами. Для мене фото – це не медалі і визнання, а щось особисте, що не потребує оцінки. Моя виставка це стрічка Інстаграму, яку я веду щоденно.
– Як фотографія повʼязана з війною для тебе?
– Війна в усі часи найжахливіше, що може трапитись з людством. Зараз за можливості я фільмую хроніку життя прифронтового Нікополя. Хочу, щоб ця сторінка історії нашого міста також не була забута. Нерідко наслідки обстрілів це руйнація не тільки житла, а й життя тих, кому воно належало. Емоції людей, яких я знімаю через роки розкажуть найкраще про те, що таке війна. Усі ми в дитинстві бачили фото війни у музеї. Тож вважаю свою роботу важливою місією щодо збереження памʼяті і духу людей нашого часу.
Володимир Байдуков фотографує і під час війни…
На жаль, з початком війни майже не роблю у Нікополі кадрів у звичному для себе жанрі. Місто щодня потерпає від обстрілів і люди на вулиці дуже негативно реагують на камеру. Відразу виникають підозри у шпигунстві чи чомусь поганому. Після пари конфліктів я перестав знімати мирну частину життя Нікополя. На вихідних буваю в інших містах України, знімаю міські пейзажі та вуличну фотографію там.
– У тебе дійсно гарні світлини, їх неодноразово опублікувало відоме видання the Village. Як тобі вдалося потрапити на їх сторінки?
– Вони щотижня самостійно обирають останні фото міста, мабуть мої світлини Києва їм прийшлись до вподоби.
Наостанок, хочеться побажати Володимиру побільше яскравих та позитивних світлин. А зроблені під час війни кадри, знайшли гідне місце у міському музеї після Перемоги!