Відомий у Нікополі фотограф Ігор Кобельнюк розповів, чому весільна зйомка може стати головним болем для початківця та що з цим можна зробити.
NikopolART пропонує прочитати матеріал Ігоря.
***
Якщо ви новачок у весільній зйомці, то перший же день може перетворитися на випробування витривалості. У своїй практиці я помітив, що перша половина весілля ще йде непогано, то друга половина для мене вже дається поважче. Чому так? Бо у кожної людини є денний когнітивний ресурс. Це умовно як заряд вашого смартфона. Вночі ваш ресурс поповнюється і зранку, якщо ви якісно відпочили, то будете відчувати себе бадьорим.
З повним зарядом ви готові творити та працювати. Однак, на розв’язання вольових задач наш мозок витрачає енергію. Це суто наша фізіологія. Якщо ми говоримо в контексті фото, чи відеозйомки, то ви, як спец з цього напрямку, маєте бути в фокусі та миттєво реагувати на ті події, що відбувається у вас перед очима. Тобто, якщо ви дійсно гарний спеціаліст, то маєте бути увімкненими у процес. Ви маєте знаходитись в моменті — розуміти, що відбувається, та намагатися передбачити, що буде через секунду. На цей процес витрачається купа когнітивних ресурсів. Закономірно, що з часом ви втомлюєтесь. Це втома «від прийнятих рішень». Ваша концентрація падає і мозку треба відпочити.
Якщо ви новачок у цій справі, чи вперше знімаєте весілля, то в якийсь момент можете відчути когнітивне перевантаження. Це коли відбулось стільки всього нового, а вашому мозку потрібен час, щоб переварити та структурувати нову інформацію. У новачка починає боліти голова, а що ж відбувається з досвідченим фотографом? І ось тут відбувається найцікавіше. Він починає їсти. Жартую! Досвідчені фотографи/відеографи не так втомлюються, тому що вони вже багаторазово бачили всі події, які відбуваються та вже знають наперед до чого треба готуватися. Навіть коли вони втомлюються, то починають діяти на автоматизмі. Кадри робляться «на автопілоті», а це економить багато енергії.
Пам’ятаю колись, коли я тільки починав водити машину, то мені важко було встигати дивитися по сторонам, думати про те, коли вижимати щеплення, та згадувати, що означає той чи інший знак ПДР. Мозок просто вибухав від інформації навколо. Але з постійною практикою, водіння дійшло до автоматизму. Такий самий процес відбувається з процесом зйомок, але тепер я намагаюся ще витягнути максимум з найбільш статичних подій, які доводиться знімати.
Рутина кидає мені виклик, тож я маю відповісти на неї силою своєї креативності. Автоматизм це добре, але ця прямий шлях до творчого глухого кута. Хочеться знайти для себе щось нове в тому, що ти бачив сотні й сотні разів. По відчуттям 20% часу під час зйомки я змушую себе шукати щось нове: ракурси, деталі, міміку людей, «граюсь» з відчуттям простору на різних фокусних відстанях. Щоб стати майстром, треба довести навички до автоматизму, але щоб залишатися митцем, треба цей автоматизм постійно ламати. Ось такий парадокс професіоналізму.
Зйомка весілля, корпоративу, або якогось спортивного заходу, це всього лише форми, які фіксує медіамейкер. Вони різні за «обгорткою», але однакові по суті – це довгі гучні дійства.
Є декілька лайфхаків, які я використовую, щоб бути в тонусі під час зйомок та не перевантажувати свій мозок:
- Роблю перерви. Це надважливо! Неможливо бути сконцентрованим весь час. Під час перерви я просто сиджу десь в тихому місці, якщо це можливо. Дивлюсь у вікно, чи просто «туплю» у стіну. Іноді сиджу з закрити очима. Намагаюсь не втикати в телефон. Кожну годину робити 10 хвилин відпочинку набагато краще, ніж пропрацювати 3 години та відпочити 30 хвилин.
- П’ю водичку та під’їдаю горішки, снікерси. Це підвищує рівень глюкози у крові та дає енергію. Їжа — це паливо не тільки для вашого тіла, але й мозку.
- Умиваю обличчя та руки холодною водою. Це гарно бадьорить.
Фотографам потрібен відпочинок. Якщо вони не відпочивають, то пропускають важливі моменти на зйомках, роблять помилки. Аналіз невдалих фото це теж частина вашої роботи. Обдумуючи їх, ви зростаєте над собою, стаєте кращим, тому не треба боятися робити помилки, вони частина вашого професійного зростання. Автоматизм приходить з досвідом, але за ним йде укорінення на одному рівні, тому треба не лінуватися та витрачати додатковий час на пошук цікавих ракурсів та моментів навіть під час скучних зйомок. Тож головний інструмент фотографа — це не об’єктив, а стан його мозку. І дбати про нього потрібно так само свідомо, як про техніку.
P.S. Пам’ятаю в перервах на зйомках сесій міських рад навіть засинав на стільчику, але це найвища форма професіоналізму та найякісніший вид відпочинку.
Фото – Фотографа Олександра Волкова
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net