Воєнна лірика письменника з Нікополя Сергія Дудки на сайті NikopolART.
“Весна прийшла”
Весна прийшла, ще одну зиму пережили,
Та ця була найважча з чотирьох!
Без світла та тепла люди прожили,
Під вибухи й роботу ППО.
Хтось виїздив до інших міст, а хтось лишався,
В квартирі, де розмерзлося усе,
Всі батареї та вода у крані,
Де із тепла, лише людське тепло!
Весна прийшла, це як нове життя,
Війна ще йде, та на душі тепліше,
Ні, це не радість щастя та добра,
Це просто факт, що стали ми міцніші!
Нажаль на горизонті ми не бачим мир,
Тому тримаймо стрій та допомогаєм,
Нашим могутнім воїнам, котрі без зайвих слів,
Щодня країну нашу захищають!
Весна прийшла, наче тепло та сонячно,
Але той гнів до ворога нікуди не подівся!
Він накопичується з кожним днем,
З тих пір, як ворог на землі в нас опинився!
Та віримо — настане все ж той день,
Коли затихнуть вибухи і втрати,
Коли весна вже принесе нам мир,
І наші воїни повернуться до хати!
20.03.2026 Дудка С.С.
“Ілюзія наступу”
Гадав ти, що вивезеш цей свій наступ,
Гадав, що ти вивезеш всю цю війну!
Та ти зганьбився так тихо, зненацька —
Ти просто програв усю цю війну!
Ти думав, що три дні — то є достатньо,
Ти думав, що з квітами зустрінуть тут вас!
Та ти помилився та по зубах отримав,
Бо всі українці ненавидять вас!
Зустріли зі зброєю, а не з квітами,
Давили й давимо вас без жалю!
Бо вашу імперію ми щодня знищуємо,
Ще трохи — й задушимо цю ми “змію”!
Ти деспот плішивий, голий та босий,
Тебе ми ненавидим всією душею!
Ти дійсно убогий та хворий на голову,
А твій весь народ — то є «овочі» кволі!
Вся ваша країна — то хвора держава,
Ви всі паразити у світі живих!
Аби ви сконали — то всесвіт одразу
На повну ожив би та знову розцвів!
02.05.2026. Дудка С.С.
«Герої не вмирають»
Шануймо пам’ять всіх захисників та захисниць,
Що стали щитом живим для рідної землі.
Вони віддали найдорожче — серце й власне життя,
Щоб вільно жили ми й квітла Україна на землі.
Вони ішли у бій не за медалі й славу,
Не за гучні слова, знамена чи пісні,
А щоб дитячий сміх лунав у мирних містах,
Щоб Україна знов піднялась у борні.
В окопах, під вогнем, крізь темряву і втому
Тримають небо наші воїни щодня.
І кожен крок їх — це свободи щире слово,
Це шлях крізь біль і кров до нового життя.
Ми кажем гордо: «Герої не вмирають!» —
І правда в цих священних є словах.
Бо їхня мужність вічно буде поміж нами —
У прапорах, у піснях і людських серцях.
Та як сказати матері згорьованій,
Що вже не стріне сина на поріг?
Як пояснити дітям, що їхній тато
За Україну в землю навіки ліг?..
Герої не вмирають — ні, вони живуть
У пам’яті народу й молитвах щирих.
Та, Боже, як болить, що кожен день війни
Несе нові могили у українські родини.
І поки ворог топче нашу землю,
Поки гримить війна серед полів —
Герої будуть падати за волю,
Собою затуляючи майбутнє поколінь.
Тож пам’ятаймо кожного поіменно,
Хто став за нас і не прийшов назад.
Бо наша воля — їхня кров і подвиг,
А наша вдячність — вічний їм набат.
І хай минають роки та століття,
Не згасне пам’ять в наших серцях.
Герої справді вічно будуть жити —
Допоки Україна є у наших снах!
23.05.2026 Дудка С.С
“Двіжуха”
Хотіли “двіжухи” — вам скучно жилось,
До нас ви залізли, щоб нам не спалось.
Та ми відповіли вам дзеркальним вогнем —
За кожну сльозину відплата прийде!
Хотіли “двіжухи” — ось вам туапсе,
Де дощ нафтяний уже з неба іде!
Хотіли “двіжухи” — ось вам і перм,
І це тільки початок — ще далі підем!
А вам усе кажуть: “все під контролем”,
Замилюють очі брехнею з позором.
Та правда прорветься крізь морок і ґрати —
Не вічно ж народові з “телеком спати”!
Палити ми будемо ваші заводи,
Щоб більше не сіяли смерті й негоди!
Бо кожен удар повертається знову —
І полум’я прийде до вашого дому!
30.04.2026 Дудка С.С
“Одноразки”
Вас женуть щодня — ви просто мішені,
Гарматне м’ясо без честі й без прав.
Ви «одноразки» — списали та стерли,
Ніхто вас не кликав — вас кинули в став.
Продали вас дешево — оптом, без імені,
Як бруд під ногами — на смерть, на утиль.
І навіть для рідних ви — тінь без причини,
Лиш гроші — і все, що залишиться їм.
Ви думали — слава? Ви думали — сила?
Що вас поважають і цінять як слід?
Та вас обнулили ще там, де вас вчили
Вбивати йти тих, хто боронить свій дім.
Вас кинули в пекло, як паливо в полум’я,
Без шансів, без вибору, просто «вперед».
І ті, хто вас гнали — сховались за спинами,
Щоб вами закрити свій власний “респект”.
А ми — не зламаємось. Чуєш? Ніколи.
Бо ми — за свободу, за рідний свій дім.
І кожен стоїть тут не з примхи чи долі —
За правду і волю, що світить усім.
Не «браття» ви нам — це вирок історії,
Ви самі ступили в цю темну пітьму.
І скільки б не лізли — у власній агонії
Загубите силу й дорогу саму.
Бо волю — не знищити, правду — не вбити,
Вона проросте крізь вогонь і руїни.
І тим, хто прийшов нашу землю палити,
Горіти прям тут, на землі України!
10.04.2026 Дудка С.С
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net