Сергій Рубан з Марганця написав вірші про війну.
Повідомляє NikopolART.
***
Про війну у віршах
Війна набрала обертів, гуляє так солідно.
І все густіше мариво про довгожданий мир…
І перемоги обрію від згарища не видно…
Й країна, горем знищена — один великий тир.
Хронічно світ стурбований: “Ми ж всі за Україну,
Підтримувати будемо й тримати кулаки!”…
А Сатана дожовує ліси, поля й долини,
Поки про мир розказують четвертий рік казки.
Невже, наскільки грішні ми, дай відповідь, Месіє?
Хіба ми заслужили так страждати день за днем?
Світанок нам побачити — тепер єдина мрія,
І сонцю усміхнутися — бажання лиш одне…
Автор: Сергій Рубан,
22.07.2026 (світлина з мережі)
А батькова Хата три роки уже як сама…
Все слуха, як Вітер-бешкетник гойда липи крону…
А як же їй хочеться знову почути той гомін,
Що душу її зігрівав! Та нікого нема…
Понурими вікнами все виглядає своїх…
Край степу видніє стара, рідна серцю, дорога…
Ще трохи! Ще мить! І ось внуки примчать до порогу,
Й кімнати наповнить веселий і радісний сміх…
Родина збереться уся за великим столом,
Дід чарку дорослим наллє, внукам — соку смачного!
Де й дінуться непереборні проблеми й тривоги —
Бабуся подасть пиріжки і огорне теплом!
Та Хата сама… А навколо лиш чорна Війна…
І вже не лякають її ні снаряди, ні дрони…
А як же їй хочеться знову почути той гомін,
Що душу її зігрівав! Та нікого нема…
Автор: Сергій Рубан,
23.07.2026 р. (На світлині батькова хата. с.Добра Надія, берегова лінія війни, початок 2024 року…)
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net