Талановита дівчина Єсенія Сердюк з Нікополя відтворює зруйновані міста України в мініатюрі.
Про неї вийшов матеріал на сайті «Радіо Свобода», інформує NikopolART.
Ліжко, пляшки з водою, їжа й гра «Монополія» – так виглядав підвал Єсенії Сердюк, де її родина ховалася від обстрілів у прифронтовому Нікополі після початку великої війни. Саме його дівчина відтворила в одній зі своїх перших мініатюр.
Створювати мініатюри українських будівель, зруйнованих унаслідок російської агресії, та відтворювати сюжети російсько-української війни Єсенія розпочала у Великій Британії, де знайшла прихисток. Для своїх робіт вона використовує різні підручні матеріали. У її мініатюрах – історії з Маріуполя, Херсону, Бучі, розповіді про дітей, які втратили дім, «людське сафарі».
Свої роботи мисткиня представляє на різних виставках, зокрема у Вестмінстерському палаці. Каже, у такий спосіб хоче, щоб світ не забував про війну в Україні. Своєю історією Єсенія поділилася з проєктом Радіо Свобода «Ти як?»
Восени 2022 року вона разом із мамою виїхала з Нікополя до родичів у Словаччину, а через три місяці – до Великої Британії. У місті Галл, що за понад три сотні кілометрів від Лондона, їх прийняли друзі з Нікополя, які переїхали до країни раніше. Там Єсенія вступила до місцевого коледжу й почала вивчати образотворче мистецтво. Зараз готується до вступу в університет, де планує вивчати архітектуру.
Саме в межах одного з проєктів у коледжі Єсенія створила першу мініатюру – житлового будинку в Нікополі, пошкодженого внаслідок російської атаки. До цього дівчина лише малювала.
«Я вирішила зробити проєкт про травму війни і щодо мого особистого досвіду війни. Зрозуміла, що так можу краще візуалізувати історію, щоб мініатюри говорили самі за себе. Коли людина дивиться, то сама розуміє історію».
Нині серед робіт Єсенії – мініатюри з Маріуполя, Херсону, Бучі. Вона створює їх із картону, паперу, пластику та інших матеріалів, які може знайти. Плануючи нову композицію, каже Єсенія, вона досліджує досвід своїх знайомих, аналізує світлини в мережі, описує свій задум, а потім малює загальний ескіз без деталей. Їх вона вже відтворює під час роботи з різними матеріалами.
Єсенія розповідає, що їй також писали мешканці Нікополя. Вони зазначали, що через свої роботи дівчині вдається передати те, через що проходять жителі міста, та візуалізувати їхні переживання.
Єсенія розповідає, що створення однієї мініатюри може тривати від тижня до декількох місяців – залежно від розміру об’єкта, матеріалів та кількості деталей. Наприклад, артінсталяцію «Крізь руїни» для Freedom Festival, який відбувався у вересні 2026 року, вона створювала три місяці.
«Кожна мініатюра – це вулиці, інфраструктура, будинки. Загалом це десять мініатюр у роботі. І будинки майже у зріст людини. Я створила секції, які розповідають історії людей, про «людське сафарі» в Нікополі та Херсоні, про подвійні атаки на рятувальників. Для цієї інсталяції я переробила дитячі іграшки на зруйновані машини, як нагадування про ціни війни, про дитинство і життя, які було втрачено».
Інсталяцію, розповідає Єсенія, розмістили в темній кімнаті. Кожен відвідувач міг взяти ліхтарик, щоб роздивитися мініатюри, зазирнути всередину квартир і побачити залишки меблів, речей та дитячих малюнків.
На стінах приміщення були її малюнки та світлини, зроблені в Нікополі після початку повномасштабного вторгнення. А також прапори бригад українських захисників. Окрім візуальної частини, відвідувачі могли послухати аудіоісторію.
За словами дівчини, інсталяцію побачили декілька тисяч людей. Відгуки відвідувачів про свою роботу вона зібрала на 50 сторінках. Багато людей також ділилися враженнями з мисткинею особисто.
«Дуже багато людей виходили в сльозах, вони підходили до мене поговорити. Люди старшого віку багато говорили про це місто (Галл – ред.), тому що вона було другим найбільш зруйнованим містом Великобританії під час Другої світової війни. Вони говорили: «Коли я була дитиною, я пам’ятаю, як літаки пролітали над моїм домом». Я розумію, що робота викликає дуже різні емоції, різні питання від різних людей».
Головна місія мініатюр, каже Єсенія, – розповідати про війну та допомагати людям усвідомлювати, що зараз відбувається в Україні. У майбутньому дівчина мріє організувати персональну виставку в рідному Нікополі.
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net