Львівський письменник Сергій Кустов написав казочку-бувальщину “Жовтий чобіток, синя мітка”. NikopolART пропонує Вам її прочитати. “Жовтий чобіток, синя мітка”
Позначка: Проза
Пісні капулівських русалок – 2120
Пропонуємо вам прочитати оповідання Галини Самойленко “Пісні капулівських русалок – 2120” на сайті NikopolART. “Пісні капулівських русалок – 2120”
Роздуми про свічках
Пропонуємо вам на сайті NikopolART почитати “Роздуми при свічках” пиьменника з Нікополя Олега Ольгина. “Роздуми про свічках”
Там, де народжуються слова: планета загиблих зорельотів
Поропонуємо Вам почитати на нашому сайті оповідання “Там, де народжуються слова: планета загиблих зорельотів”. Його автор – Галина Самойленко. “Там, де народжуються слова: планета загиблих зорельотів”
Сонечко-байрактар
Ішов сьомий день визвольної війни проти рашистських загарбників. У маленькому містечку на сході великої України, у напівтемному бомбосховищі скупчилися люди: дорослі і діти, старенькі й молоді, зігріваючи одне одного тілами і розмовляючи пошепки. “Сонечко-байрактар”
Воїн у білому халаті
— Володимире Івановичу, привезли бійця. Множинні уламки, черевна порожнина, крововтрата, до тридцяти п’яти відсотків протягом трьох з половиною годин. Хлопці з польового його підготували й прокапали. “Воїн у білому халаті”
Про червову даму, піковий інтерес… і не тільки
Дніпро, в мареві липневої ночі. Стрекотання цвіркунів. Відкрита альтанка, де, відмахуючись від настирливих комах, четвірка відчайдухів, продовжує різатися у преферанс.
Знайома картина, чи не так?
Берегині
Ранній літній ранок. За віконцем, цвірінькають невгомонні горобці. І відразу, пам’ять повертає мене в далеке дитинство. Коли я, ось саме так, прокидалася сонячним липневим ранком, а попереду – день неймовірних пригод. А з літньої кухні, тягнеться чарівний аромат – це моя матуся, готує сирники на сніданок!
Мамине серце
Із самого початку зізнаюся, що я дуже хвилювався перед цією зустріччю, бо мали приїхати батьки Володі Мельнічука – Героя Небесної сотні. І хоча я давно переконався, що у нашому житті нічого просто так не відбувається, що через Фейсбук Господь зводить людей не випадково, але мій тривожний стан не вщухав. “Мамине серце”