Про червову даму, піковий інтерес… і не тільки

Дніпро, в мареві липневої ночі. Стрекотання цвіркунів. Відкрита альтанка, де, відмахуючись від настирливих комах, четвірка відчайдухів, продовжує різатися у преферанс.
Знайома картина, чи не так?

А ти ніколи не замислювався, мій допитливий Читач, що карти, це клубок інтриг та емоцій. В надії на вдалий розклад…
Але, майбутнє карткового гравця непередбачуване! Звідси – перше правило преферансиста: – За будь-якого розкладу – розмірковуй… Ну, це в картковій грі. Тут, як кажуть, увага та облік. Тут – чи пан чи хай тобі грець…, тут емоції поглинають. Тут, байдужим бути не вдається!
Хоча… карти, такими байдужими бувають!
Ось, наприклад, черв’яча панянка. Байдужа? Сто пудів! Байдужа, пихата і самовпевнена. Я самовпевненої і не зустрічав… Чому пихата? Бо старша масть! А ось інші дами, з тієї ж колоди – іншими емоціями переповнені… Тут і ненависть, і злість і заздрість… І, хоч пані то, і карткові, але емоції то – справжні!
Заздрість – це панянка бубей, така собі, рожевощока товстушка…. А червленій дамі, вона заздрить, за старшинство в масті. Не сперечаюся, жінка бубей – з родзинкою …, її посмішка – заворожує! Хоч круть, хоч верть – вона жива! У неї душа живе! Ну, позаздрила і добре! Все одно, як кажуть, карти немає – ходи з бубєй…
А ось злість, – вона трефової масті … Тут самій викручуватися доводиться. Звісно, коли трефовий мар’яж… одним словом пане – круль поруч, то можна сміливо до бою готуватися! Тут злість в рішучість переходить. Тут хто не з нами – тому хрест… Як не поверни: – хрестовий мар’яж – гусарський кураж!
А якщо, за розкладом, із пікей тобі заходити доводиться? Звичайно, граючи на піках – ненависть до всіх жінок величезна. Але тут і азарт з’являється! З’являється бажання обіграти і бубнушку – хохотушку …, і самовпевнену пані треф! І звичайно, блискавична вдача, покласти під себе – пихату черв’ячу панянку…
Ну, це у картковій грі! А в житті як? А в житті – ось так! Коли тобі заздрять, коли на тебе ображаються… все одно – тебе чують, тобою дихають, тебе знають. А в червленій байдужості – тебе немає, ти ніщо, ти – примарна порожнеча!
Ось тому – байдужий чоловік, нехай навіть червленої масті – нещасливий … Тому, злість може перейти в рішучість, ненависть в азарт, а заздрість в завзятість. Бо все це – благо набуті якості, а от байдужість – обрана саме тобою, мій допитливий Читач, – байдужістю і залишиться…
Ще не допетрав – чому? Тоді далі слухай…
Людина так влаштована, що своїм почуттям, як і діям, вона завжди може знайти виправдання!
Ось перший приклад. Ти, йдеш по вулиці, а поруч з тобою – песик безхатько… Можна переконати себе: – мовляв, не моя ця справа. Тож так карта лягла, чим я можу допомогти?
А якщо пересічний чоловік, похилого віку, присівши до лавки, тримається рукою за серце? Ти бубниш собі під носа, що він п’яничка… Та й немає у тебе, бубнового інтересу, цікавитись його здоров’ям! Тобі ніколи, ти не маєш ніякого бажання, руйнувати зону свого комфорту, якимись там, піковими клопотами…
Ось так і виправдовуєш ти, свою байдужість. Ти, байдуже проходиш далі, радіючи своєму червленому статусу. Адже у тебе – все в повному порядку! Ти еліта карткової колоди! Ти, захищаючись, своєю байдуже – червленою картою, проживаєш, вже не карткове, а живе життя!
А життя – не карткова гра! Життя – це не три тузи на прикупі. Життя, це не селфі з яхтою, що пропливає по річці. Твої селфі, які ти, виставляєш у фейсбуці, це лише десять – дванадцять фрагментів твого життя… Десять – дванадцять, випадково кинутих карт… Десять – дванадцять піщинок, розсипаних у пустелі твого існування. Ці піщинки, як і карти: – не твоє життя.
Твоє життя – це засмажений тост, з голландським сиром та чашка ароматної кави, це перегляд новин в інтернеті. Це пробіжка, в променях ранкового сонечка і повільний шепіт річкової хвилі.
Щодня, у твоєму житті відбуваються тисячі маленьких подій – пікових, бубнових, хрестових… Гарних чи поганих. Радісних і не дуже … Але, якщо не бачити їх, якщо, не запам’ятовувати і не рахувати їх, можна прожити своє життя, в червленій байдужості, невиконаних бажань!
І ніякий трефовий інтерес, як бубновий чи піковий, не допоможе тобі прожити своє життя знову. Уся твоє життя – піде в разпаси…, а, зрештою, ти залишишся сидіти, на своєму мізері, з червоною дамою в руках!
Замислися про це, мій допитливий Читач, замислися до того, як знову, почнеш грати свою гру…
Олег Ольгин

Tagged: Tags