Окупанти вдарили по центру по центру Нікополя 7 квітня. Внаслідок чого загинуло 4 людини, що 17 отримали поранення.
8 квітня у Нікополі оголошено Днем жалоби. Цій трагедії письменники Нікопольщини присвятили вірші, розповідає NikopolART.
***
НІКОПОЛЬ ПЛАЧЕ, РИДАЄ ДНІПРО, АДЖЕ ЗА ПРАВДОЮ ВБИЛИ ДОБРО!
Щодень у Ніко – це мов день…
У паліативній палаті…(?) (*Примітка: на моїх суб’єктивних відчуттях)
По тонкому краю. Лишень
У кубі від того. В квадраті.
Ти в посмішці кажеш: “Все добре!”
Ти погляд той рідний вловила,
А як виходиш за двері –
Емоцій буря й не сила
Тримати той біль в собі
І розпачем він розливає.
Вдень – посмішка, ніч – у журбі.
Триматися – все, що знаю…
Ілюзія є – під контролем.
Плюс робиш ти те, що можеш,
Та як не розсипатись болем?
Як бороти болюче й вороже?
Надії, здається не буде,
У просторі вічний сюр –
Десь там – є ще всміхнені люди.
Десь тут – височенний цей мур…
Дні хилять тебе, добивають
Та ти посміхаєшся й кажеш,
Що буде ще завтра. Чи знаєш?
Та сліз своїх їй не покажеш…
Із виходом із палати
Істерика накриватиме,
Із входом у ту палату –
Ти посмішку знов начіплятимеш.
Дні довгі змінятимуть ночі,
Їх лік перетворить на рій.
Ховаєш заплакані очі
І мужньо тримаєш цей стрій…
Не знаєш, чи мука скінчиться,
Не маєш уяви – коли…
Тобі щось красиве насниться,
А горе заб’є ще голи
В ворота твої. На табло
Рахунок чи на твою користь?
Смерть долі вінчує давно,
Рве думи, очищує совість…
Так от… Мій Ніко на зараз
У просторі, мов та палата –
Уроки? Чи Божа кара?
У броніки? Чи у халати?
Ти знов, заходячи, в нормі,
Шуткуєш і навіть смієшся,
Виходячи – не у формі
Встократ із розірваним серцем
На шмаття. І біль аж до піку
В цій паліативній палаті.
Десь – життя, а тут… просто до тіків,
Тут боляче. В кубі. В квадраті.
…
Й немає від цього ліків…
Немає. І біль. Так. До піків…
Автор: Sysoieva
08.04.2026
День жалоби
Білий тиждень скривавлено, зболено…
Душі світлі до неба злетіли…
Укріпи, Боже, всіх нас утомлених —
Дай нам мудрости, розсуду, сили.
Гнівов правим і люттю роз’ятрені,
Душі нам збережи від спотворення.
Най хистить Твоя милість від фатуму
Мирний люд і шляхетного Воїна.
Лиходіїв тут буде покарано.
Чуєш, вбивце, крадію чи зраднику?!
Рід твій попелом стане, примарою,
Як не будеш у злочинах каятись.
Збереже най довіра Всевишньому
В чистоті наші думи і наміри.
У любові живІмо до ближнього,
Хоча різні ми, й зовсім не янголи…
…Тужно? Так. А в майбутнєє вірую.
Людям дячу шляхетним і Богу.
І молюся за Воїнів щиро я.
Буде правди й добра перемога!!!
Автор: Ольга Мітченко
08.04.2026
Читайте також:
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net