До вашої уваги “Пейзажна лірика” нікопольської письменниці Лариси Олійник на сайті NikopolART.
У ПОВІТРІ КРУЖЛЯ
ЛИСТЯ КОЛЬОРУ ОХРИ
Й, тихо пише любов,
осінній роман.
Про волосся якесь,-
розгублено-мокре.
Про цілунок слюдовий,
що ховає туман.
І про дощ, що обіймами
тіло ласкає,
І про шепіт нечутний,
Лише порух вустами…
І про щось незабутнє,
Таємно-незвідане,
Що у серці живе, і
стукоче в нім, мов би
тамтами.
Пише осінь роман, – про
любов незабутню.
Про терпку як маслина,
що на згадку від літа
лишилась.
А в повітрі кружля –
листя кольору охри,
А у серці кохання живе,
що навіки у нім, поселилось.
ТАНУЛА НІЧ
І танув світанок.
І матіоли тихенько
Десь запах танув.
А твій поцілунок
такий уже ніжно-п’янкий.
Тіло, зігріте коханням,
Розлукою ранив.
Торкнися…
Торкнися іще, іще.
Хай хвиля блаженства
скоріше мене захлине.
Хай крильця метеликів
пурхають знову… і знову.
Бо доторки ті, мабуть
з розуму звели мене.
Не йди…
Не йди хоч ще мить.
Побуть хочь ще трішки
зі мною.
Як хочеться мить цю
назавжди мені
зупинить,
І в цьому коханні, що
ти мені подарував,
Назавжди лишитись…
Лишитися поряд
З тобою.
Танула ніч…
І танув…
І танув світанок.