Ольга Мітченко – пейзажна лірика

Пейзажна лірика нікопольської поетеси Ольги Мітченко на сайті NikopolART.
***
Доторкнися до тиші серцем –
Хай у ритмі краси пульсує.
Хай заб’ється у жвавім скерцо
Чи замріяно хай вальсує.

Від тривог хай на мить спочине
У ранкових прозорих росах,
У травневих ночах солов’їних,
У безмежних духмяних покосах…
Нехай спрагло нап’ється втіхи,
Щоби гоїти швидше рани,
Щоб долати страхи і лихо,
Щоб любов дарувати коханим.

***

Що на камінні рости не можна,
Дрібним петунькам дізнатись звідки?
Вони квітують, де лиш спроможні
Ну, а людина ж сильніша квітки.
***
Відшукаю в серці крапельки надії –
Пестувані сонцем, волошкові мрії.
Зазирну у їхні голубії очі –
Най душа відчує щось у них пророче.
Начарую квіти білого латаття.
В ніченьку купальську розкладу багаття –
Вільнії жарини в небеса прозорі
Полетять. Ясніше запалають зорі.
Я собі намрію папороті квіту –
Від печалі-лиха, від біди-пристріту…
Буде. Буде любо! Бо так Жінка хоче.
Мати і Дружина молиться щоночі.
Автор: Ольга Мітченко

Tagged: Tags