Громадянська лірика письменниці з Нікополя Ольги Мітченко на сайті NikopolART.
***
Добром і злом, міцним і легкодухим
Живуть людські серця, слова і вчинки.
По колу чи вперед, довічним рухом
Прямують до кінцевої зупинки.
Чиясь душа босоніж ходить лезом,
Чиясь – із мушлі лячно виглядає.
Хтось здатний мислити тверезо,
А інший – поміж хмарами витає.
Там – людям дух підтримує молитва.
А десь прокльонами гамують горе…
Невтомні підіймаються на битву,
Де втомлені – схиляються в покорі.
Хтось міряється лихом і сльозами.
Десь за дурниці чубляться завзято…
Хтось тулить фото з фільтром в інстаграмі,
А хтось – від кули затуляє брата…
Сорочку хтось останню скине з себе,
А в кОгось взимку не дістанеш снігу…
Одні про тиху ніч благають небо,
А іншим – подавай печену кригу…
Таке життя. Така людська натура.
Добро і зло у кожному вирує.
Не урятує зміна палітури,
Якщо над змістом власник не працює…
Розсудить Бог стійких і слабкодухих:
Відповідатимуть наступні покоління
За тих, хто гідність уберіг серед розрухи,
І хто заклався честю і сумлінням.
29.11.2023.
Картина Олега Шупляка “Повернення”.
***
“Як парость виноградної лози, плекайте мову!”*
Бо наша суть звучить у світі СЛОВОМ,
Бо я́сний розум – ясно промовляє,
Бо дух шляхетний – ґречну мову має.
“Не бійтесь заглядати у словник”*:
Це ж бо скарбниця щира і квітник!
То розкіш – влучно володіти словом,
Що наче зерня, вільне від полови.
“Чистіша від сльози”* най мова буде –
Духовним оберегом межи люди
Най лине. Файно, гонорово
Най у мільйонах голосів лунає мова!
07.12.2023.
*Максим Рильський, “Мова”(квітень 1956).
***
Збиралася Брехня і Правда в люди.
Вони туди обидві ходять часто.
Брехня, як завжди, вбралася квітчасто,
Гостинців припасла: для Правди – бруду,
А для людей – підступне ласе слово,
Що погово́ром понесуть (Брехні на втіху)
Оті, що звикли торгувати лихом,
І наклеп зводити на щире й гонорове.
Принадлива Брехня крокує світом,
Людці її окрилюють плітками,
Смакують шите білими нитками,
Поки вона розігрує гамбіти.
А Правда чом у путь не поспішає?!
Брехня ж уже пів світу облетіла –
Заплямувала Правді плаття біле
Й зівак довірливих бреднею потішає…
Чом Правда забарилася в дорогу?
Тому що істину прискіпливо плекає,
Бо честь і гідність непідкупну має
І совістю звітує перед Богом.
…Брехня ж летить, як полум’я в посуху,
У слабкостях шукаючи підживу.
А натовп лає Правду в хвіст і гриву,
За мовчазної згоди легкодухих…
Пото́му Правда мовить слово праве,
Що розвінчає наклеп і облуду –
І у людей спаде з очей полуда,
У недурних і серцем нелукавих…
Й допоки буде грішний світ стояти,
Ганятиметься Правда за Брехнею,
Щоб нищити ядучу ахінею,
Щоб істину від кривди захищати.
24.11.2023.
Ольга Мітченко.
Ілюстрації художниці Ганни Самутіної.