День пам’яті та примирення у віршах письменників Нікопольщини

by Марина Щученко in Поезія та проза

День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війни у віршах письменників Нікопольщини.

8 травня в Україні День пам’яті та примирення. Метою цього дня є вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років

Повідомляє NikopolART.

***

Мов рани, запалали маки між зелом
На тій землі, що миру так жадала.
Бо знову хиже ненажерне зло
Із пекла за десятки літ повстало.
Щоб повторити той кривавий шлях,
Який вже пройдено, здавалось, світом.
Спиніте, люде, танці на кістках!
Чи демони смертями ще не ситі?!!
Мільйони знищених, скалічених життів.
Мільйони доль за горя рубіконом.
Мільйони тих, хто жити так хотів…
І ненароджених життів мільйони.
Мільйони сиріт і мільйони вдів…
Мільйони душ, розтятих болем…
Мільйони тих, хто умирати не хотів,
Але віддав життя, щоб ЗНОВ НІКОЛИ.
08.05.2025

***

У полях квітує мак,
Відчували ви кров на смак.
Віддавали життя своє,
Щоб майбутнє було моє.
Ворог сіяв навколо зло,
Але ваше щире добро,
Захищало рідний дім,
Щоб лиш спокій був у нім.
Ми вклоняємось до землі
І дорослі всі, і малі,
Щиро дякуємо вам за все,
Памʼять завжди у серці живе!
***
Мов рани, запалали маки між зелом
На тій землі, що миру так жадала.
Бо знову хиже ненажерне зло
Із пекла за десятки літ повстало.
Щоб повторити той кривавий шлях,
Який вже пройдено, здавалось, світом.
Спиніте, люде, танці на кістках!
Чи демони смертями ще не ситі?!!
Мільйони знищених, скалічених життів.
Мільйони доль за горя рубіконом.
Мільйони тих, хто жити так хотів…
І ненароджених життів мільйони.
Мільйони сиріт і мільйони вдів…
Мільйони душ, розтятих болем…
Мільйони тих, хто умирати не хотів,
Але віддав життя, щоб ЗНОВ НІКОЛИ.
08.05.2025
***
Мак пам’яті одягни,
Його до серця пригорни.
Він наша згадка про тих,
Хто в бою за мир поліг.
Автор:  Тетяна Прокофʼєва
***
Боролись ви, перемагали зло,
І мріяли, щоб сонце нарешті зійшло.
Теплом обігріло землю святу,
Подарувало щастя й доброту.
Щоб наше майбуття було у мирі,
Щоб діти й внуки були щасливі.
Життя гортає свої сторінки
Та подвиг ваш серед нас навіки.
Сердечно дякуємо вам,
Шановним, дорогим захисникам!
Ми квіти покладем до обелісків,
І вклонимось вам низько-низько.
Автор: Тетяна Прокоф’єва
***
***
Обпалена війною земля,
Червоні маки видно звіддаля,
Вони наш символ пам’яті про тих,
Хто у бою за мир поліг.
Квіти тендітні — серцем обійми,
Щемливий спомин до себе пригорни,
Подякуй кожному, доземно поклонись,
Летять птахи, здіймаючись увись,
Журлива пісня маки сколихне,
Нехай війна назавше геть мине.
І червоніє степ від ніжних квіточків,
Як згадка, гірка згадка про тих, хто кров пролив.
Автор: Тетяна Прокофʼєва
9 ТРАВНЯ

Ви перекреслили це свято.
Чи взагалі воно було?
Запеклий образ супостата
перетворився на п**ло.

Бузок – на «айстри» і «гвоздики»,
а ветерани – на бійців.
І Дике Поле знову дике,
весняний сад вогнем зацвів.

І вже не пам’ятники танки,
потужні залпи – не салют.
На місці пам’яті – із ранку
засилля фейкових отрут.

І де ті безвідрадні сльози?
Натомість ґвалт, і шум, і глум…
Такі сумні метаморфози,
такий метаморфозний сум.
Автор: Лілія Силіна
09.05.2024
***
Вони посміхаються з чорних портретів,
неначе живі, обіцяючи світу
щасливе майбутнє, а зовсім не Третю
війну світову, на брехні розігріту.
Роздмухану штучно, покручену вдало. –
Ординські нащадки змогли повторити –
лихе і потворне. Яке мали право
зривати життів непровинені квіти?
Так мало здобуто, так мало прожито,
творили, кохали і мріяли мирно. –
І як повернувся язик оковитий
фашистами їх обізвать лицемірно?
Відкриті обличчя і посмішки щирі –
ось саме такими на небо злетіли.
Учора весь день в Україні дощило –
то плакало небо за ними безсило.
Та небо – не з тих, хто ридає намарно,
он громом спокутним рішуче гуркоче. –
На диких болотах вже темно і хмарно,
і вóрони каркають з неба пророче…
24.04.2026

Ніколи знову.

Мак червоний.

Символ дії.

Згадаю предків – сум в очах і їх промови

Про ті болючі,

Ва́жкії події…

І як повірити у те…

НІКОЛИ ЗНОВУ?

Ніколи знову –

Стиском щелепи до тріску.

Ненавиджу ж

У серці, і у мізках.

В кістках зашито біль

І закодовано

У тузі дикій, бо ж своїх

Було з’мордовано.

Ніколи знову –

Гучно скажуть в гучномовець.

Чи вірю я?

О ні! Ніколи знову

Я не повірю вже

У мир і спокій.

У справедливість.

В забуття… Коли? Допоки?

Пробачу те,

що несено на землю нашу?

Ніколи …

Чи повірю ще колись?

Що тут, довкола…

Настане в день один

Жадана тиша?

08.05.2026

Автор:  Sysoieva

 

Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту:  nikopol-art@ukr.net.

Tagged: Tags  

Related Posts