Єлизавета Катрич презентує воєнну лірику на сайті NikopolART.
На Чужині
Чужина огортає смутком,
Накриває жахом,
Не стає притулком,
Тимчасовим дахом.
Чужина не тішить, не колихає,
Красотами не відволікає.
Сонцем не гріє,
Дощем не омиває.
У чужині чужинці
Живуть інакше:
Піддіють оцінці,
Повчають завше.
У чужині чужинці
Не чують серцем,
Що я тут у клітці
Живу мерце*м…
Єлизавета Катрич – воєнна лірика
Никополь снится
Мне снится ржание коней
Из центра иппотерапии,
Мелькание полутеней,
И ощущенье эйфории
От осознания, что я
Проснусь и будто снова дома.
Моя работа и друзья –
И всё так близко и знакомо.
Консьержка-липа во дворе;
Стрижи пикируют над крышей,
Не оставляя мошкаре
Ни шанса в этой битве выжить.
Соседи разобьют цветник,
Двора романтику усилив.
И каждый, кто сюда проник
Становится нетороплив.
Как я скучаю по тебе –
Мой двор, проспект,
Мой славный город…
Твоей немыслимой борьбе
Все твои стены дружно вторят!