Про війну у віршах: Єлизавета Катрич

Нікопольської письменниця Єлизавета Катрич написала декілька віршів про війну.  NikopolART пропонує ознайомитися Вам ознайомитися з її поезією.

Пташцi азовсталi

(Наслідування пісні Юрія Рибчинського “Сіла птаха”)

Співає Пташка,
Співає у сталевій клітці.
І спів той лине
Від квітки к квітці по ланах.

Нехай ця пісня
Лікує тіло із душею,
Нехай прол’ється
На всіх зциляючим дощем.

Величне море,
Почуй пташине сподівання,
Що спів поборе
Неволю, відчай і журбу…

Весняний вітер,
Неси цю пісню небокраєм,
Щоб всі почули
Що клітка стримує життя!

 

***

Дай надiю

Розстріляних,
Закатованих,
Взірваних –
Поверни всіх!
Усміхнених,
Згуртованих,
Відданих –
Воскреси їх.
Безвинних,
Неоплаканих,
Стриманих,
Дітей твоїх…
Незламних,
Коханих,
Вирваних
З життів своїх.
Воскресни!
Осиротілим
Твоїм синам
Принести
Лише надію
Своїм ім’ям!

Не вчить мене патрiотизму

Не вчить мене патріотизму,
Я вже навчена.
Я затаврована моєю Україною,
Я нею зачарована,
Означена,
Вросла у неї кожною клітиною.
Я не соромлюсь говорить на русском,
Проте пишу, віршую
Українською –
Ця мова співу, молитвІ
Присвячена,
Веде усіх єдиною стежиною.
Не вчить мене патріотизму,
Я вже навчена.
Я можу бути полькою, єврейкою,
За кров російську
Буду не пробачена.
В моїй країні це стає провиною.
Я залишаюсь тут,
Живу, народжую,
Виховую, працюю
І старішаю.
Чекаю з перемогою
Побачення.
Та залишаюсь гідною людиною.

***

Страшно уснуть, не услышать тревогу,
Страшные снятся сны.
Мне никогда не понять, ей-богу,
Зачем вы сюда пришли?
Как ваши матери, ваши жены
Вас отправляли в поход?
Что говорили вам деды в дорогу
После своих невзгод?
Вы запятнали страну свою кровью:
Кровью родных и друзей.
Перейдя границы, на судьбу вдовью,
Обрекли тыщи семей.

Во время светомаскировки

Во время светомаскировки
Звезды особенно яркие.
Тянет, надев кроссовки,
Белые, самые маркие
Выйти на встречу тревоге
И наорать на сирену.
Где вы усталые боги?
Пора ВСУ на смену!
Сердце моё надорванное
Болью моей Украины.
Как города взорванные –
Наши с тобой морщины.
Их не стереть, не вывести,
Они в украинских душах.
Детям нашим с ними расти,
Их детям – сказки слушать.
Єлизавета Катрич

Tagged: Tags