Молода письменниця Дар’я Колмикова написала вірші про рідне місто Нікополь. Повідомляє NikopolART
***
Як мені тебе забути, Нікополе мій?
Як мені з тобою бути? Чую подих твій.
Кожну ніч ти мені снишся. Згадуєш про мене?
В серці назавжди залишся, як мрія шалена.
Думки обіймають. За кожним куточком сумую,
Де спогади палають, наче любляче цілують.
Над містом сонечко схилилось. А хмари все темніше.
А знаєш, все давно змінилось. Навряд-чи буде, як раніше.
***
А чи ти, Нікополе, справжній?
Чи справжня тепла та весна?
Так часто змінюється настрій.
Не вірю, що була там я.
Там сходом сонця милувалась,
З даху будинку – навесні.
На диво, в ліжку прокидалась,
В думках були лише пісні.
Там, серед шуму цього міста,
Душа відчула спокій лиш.
Тільки тепер в думках так тісно.
Всі миті – вічність. Наче спиш.
І в тому сні побачу знову
Обриси Нікополя я,
Як в ту весну, яснý, казкову.
Палає там любов моя.
Пам’ятаєш моря безкарність?
Раптово зникло все. Пітьма.
Чи справді то була реальність?
Чи справді щастя знала Я?
А щастя швидко проминуло,
Я запах чую досі твій.
Він нагадав мені минуле.
Тепер лиш Ніко – серед мрій.
***
Дар’я Колмикова про Нікополь у віршах
***
Прости меня, прости любимый город.
Так не хочу прощаться я с тобой.
Тогда ещё ты был так молод,
Когда не был знаком со мной.
Уже тогда ты был прекрасен,
И до сих пор такой и есть.
Но почему сейчас вот так несчастен?
Скажи, что худший выход – месть.
И продолжай сиять, как раньше,
Хоть и разрушен ты почти.
Не знаю уж, что будет с нами дальше,
Не дай им всем сейчас уйти.
А знаешь..ты мне сильно дорог.
Мы в один такт с тобой звучим.
Прости меня, прости любимый город,
За то, что стал сейчас таким.
***
Повідомити новину чи надіслати поезію можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net