Любовна лірика Віктора Гармаша на сайті NikopolART.
***
Осіннє серце б’ється все тихіше,
Його очікує зимовий білий дим.
І хоч крокує час все швидше й швидше,
Так не хотілося завмерти молодим.
Ні! Так не хочеться відчути холоднечу,
Що тонким вістрям ятрить вічний біль,
Той, що буває часто недоречним,
Але з дощем проходить звідусіль.
У шепотінні зливи загляда у вікна.
Тужливі очі розіллють свій сум.
Самотніх ліхтарів погасить світло,
У темряві сховавши осені красу.
І ти б хотіла осягнути спокій,
Що відчуває Всесвіт у цю мить,
У темряві часу почути кроки,
Але осіннє серце довго не болить.
Віктор Гармаш – любовна лірика
***
Я вип’ю тебе наче каву,
Без цукру і надто гарячу.
Твої беззахисні очі
Вбивають мене так ласкаво.
Ти краєшь моє серце навпіл,
А потім ще раз і знову.
Очей твоїх тиха змова
Мене вбиває як постріл.
І я між землею і небом,
І диво, що я лиш бачу,
То ніжні янгола очі
І більшого мні не треба.