Письменниця Людмила Пугачова присвятила вірш Нікополю. Повідомляє NikopolART з посиланням на повідомлення Інни Громницької.
***
Мій любий Нікополь…
Пробач
Тебе люблю я до нестями.
Там зараз стогін, кроваві рани.
Руїни від снарядів,ями.
Стоять на смерть незламні нікопольчани.
А море раши випили, як кров – вампіри
Нема у них души,там морок.
Нема Бога,нема Віри.
Мій рідний Нікополь,тобі до віку вдячна буду,
Винна…
Ти Нікопольщина -Пуповина України.
Тут винайшли в кургані Пектораль
Незламності козацької спіраль.
І воля,і характер українців всенародний
Міцний як сталь.
Куди ти лізеш путя-раша
шваль.
А Київ- Серце,
Що тривожно б’ється…
Ніколи і нікому
Вільна Україна не сдається!!!
Хотіли ,так собі,швиденько
Київ взяти…
Ну,що вдавились?
Небесна Рать стоїть за нас.
Усі Святі і Бог Отець,
І Божа Свята Марія-Мать
За Мир на всій Землі стоять.
Карпати,то легені України.
Так було,буде і так є і нині.
Там ліс і гори..
Водограї,є й калина.
Смереки ,в Небо
Є янтарная долина.
Янтар,то твої сльози
Ненька-Україна.