NikopolART пропонує Вам прочитати новелу “ Підміна”. Її автор – письменниця з Нікополя – Галина Самойленко.
Застосовані художньо-стильові напрями (жанри): імпресіонізм та експресіонізм з елементами сюрреалізму (фентезі) та екзистенціалізму (театр ідей).
Мої босі ніжки ледь торкаються поверхні землі. Я рухаюся граційно, дуже м’яко і делікатно. Оскільки тепер я – «кішка», до всього уважна і обережна з тієї миті як отримала шанс на життя вдруге.
Біла ажурна огорожа містка веде мене через блакитне озеро до маленького острова, схожого на Божий укритий рай. А на яснім безхмарнім небі, ось тут з боку Сходу, неначе дракон здіймається вогнисте червоне сонце і розкидає свої палаючі промені, немов страшні широкі драконячи крила.
Новела “Підміна”: відео
Вітерець-фігляр гоне по містку шматочки сторінок, вирваних із книжок, немовби опале листя з дерев. А я граюся ним, неначе метеликами, тому що усі “котики” люблять такі забавки.
Уф! Листочок з “Таємної доктрини” Олени Блаватської зачепив мою «котячу лапку». Уф, цап-царап! Ця дивна книжиця є синтезом науки, релігії і філософії. А на листочку написано: «Залишки п’ятого континенту — Європи, зникнуть не одразу після народження Нової раси, а тільки тоді, коли над водами на поверхні планети Земля постане нове житло – континент шостий, здатний прийняти до себе нового прибульця. І всі, кому пощастить уникнути всесвітньої катастрофи, зможуть переїхати туди і там оселитися”.
«Напевно переживу», – жартома мислю о собі, – «оскільки тепер є «кицькою»». І клапоть книжкової сторінки, здутий свавільним грайливим вітром спадає у каламутну воду під місток.
– Ой, а що то?.. Що то там плине в темно-синій воді, цупкій і густій, немов формалін, покритій щільним білим туманом? Схоже на сплячу… Ні, схоже на мертву дівчину?…
Так, то є мертва дівчина.
Недосконалості ліній, плине вона в «формаліні», переміщаючись поступово в білій похмурій імлі. А в мене її обличчя, і її ім’я, і светр такий самий – синій… Втім, ніхто не помітив підміни.