Пейзажна лірика на сайті NikopolART від Сергія Перепьолкіна з міста Марганець.
***
Хай підуть холодні дощі
І тижнями мокнути будуть
Дерева і сірі плащі,
В них змерзлі і зморені люди.Хай змиє усі кольори.
І тижнями мокнути будуть
Дерева і сірі плащі,
В них змерзлі і зморені люди.Хай змиє усі кольори.
Набридло, яскравих не треба,
Хай тонуть будинки, двори
І тисне важке сіре небо.Так хочу бридких холодів
І вітру, думки прямо в скроню.
Зігрітися можна без слів
В твоїх тільки теплих долонях.
Хай тонуть будинки, двори
І тисне важке сіре небо.Так хочу бридких холодів
І вітру, думки прямо в скроню.
Зігрітися можна без слів
В твоїх тільки теплих долонях.
27.08.2021 р.
***
І підуть дощі. Нарешті.
Буде повільно навколо,
Буде повільно навколо,
Час пропливати і речі,
Теплі та светр під горло
Дістанеш з ковдрою знову,
Згадавши шафу осінню
І тільки думки, ані слова,
Зникають зливаючись з тінню.
Що з того,що пальці холодні –
Думки і бажання – гарячі,
Як кава, що гріє долоні
І вже засинаєш неначе,
Ховаючись в теплих обіймах,
Малюєш на склі візерунки,
Рожеве вино…все як в фільмах,
Це осені літні дарунки.
02.10.2020
***
Пити гаряче, ковтками неспішними,
Літо жадане, солодке у вересні.
Ніби тікає, летить і невтішні ми,
Нас відчуття ж поглинають первіснії.
Літо триває спекотне мов полум’я
Що вже гуляє барвистими кленами,
Ти відчуваєш і знаєш, що поруч я,
Будемо так ми нестримно – шаленими.
Будемо далі ми бавитись, дихати,
Пити осіннє рожеве вино…
Не намагайтеся, навіть, нас кликати,
В нас тут ще літо і нам все одно.
17.09.20
***
Ти моє море, моя глибина,
Ти надвечір’я зі смаком вина,
Спекотно-серпневе повітря моє,
Думки і бажання – все, що в мене є.
Безмежно-нестримне, не знаю де край,
Вдихаю повільно, бо ти є мій рай.
Натхнення моє, моя ніч і мій день,
Ти дощ за вікном, що співає пісень.
Ти літо і осінь, зима і весна,
Нестримна, бурхливість твоя голосна,
Ти небо, ти всесвіт, життя ти моє…
Банально ти скажеш, та так воно є.
24.07.2020 р.