Письменник з Нікополя Олександр Варицев продовжує радувати українців поетичними рядками. Саме через вірші, він сьогодні звертається до земляків. Повідомляє NikopolART.
ДО НАРОДУ УКРАЇНИ!
Мені здається, що неначе,
Мої слова ніхто не чує.
Неначе лиха і не має,
Панує -глухота повсюди.
І трохи, якось, мені прикро,
Як бачу я, як люди наші
Не хочуть зовсім, щось змінити,
В житті своєму, щось, на краще.
Всі “лають” владу, депутатів,
Бо там, свавілля, та нахабство.
Народ вже нудить від “мандатів”,
“Там”, як окреме “королівство”.
Як би були “там” патріоти,
Вони б давно вже все спродали,
Маєтки, яхти, вілли, тощо,
Та гроші в перемогу вклали.
Але, до вас звертаюсь:- Люди!
Залиште осторонь зневагу!
Допомагайте всім, та всюди,
Нікчемність в землю закопайте!
Та розбудіть в собі прозріння,
Із вірою в серцях живіть!
Із вірою у наші Збройні Сили!
Слабкому у житті допоможіть!
Шануйтеся, закони поважайте,
Почніть із себе, та шануйте рідний край!
І рідну мову вчить, та прославляйте!
Та , хто ми є – на віки пам’ятай!!!
05.09.2023р
Олександр Варицев – громадянська лірика
ЗУСТРІЧ…
Йшла собі, вона, мирною стежкою,
Вся у квітах, дорогами йшла.
Та бувало, що спотикалася,
Але знову вставала, та йшла.
Все було, на шляху тої дівчини,
І падіння і зліт, і палке відчуття.
Перша зустріч із радістю, відчаєм,
Все було на шляху – то Життя.
А на зустріч із темряви, в чорному,
Інша йшла, і з косою в руках.
Та каптуром обличчя прикривши,
Несла горе, страждання, та жах…
Так зустрілися, дві, на дорозі,
По якої веде Господь нас.
Смерть з Життям, ніби Мир із війною,
І вирішують, чий настав час…
Ми не згодні! Чекати не будемо!
Нам- з Життям дорогою йти!
А та чорна, нехай забирає
В “дім”, до себе, усіх ворогів!
Нам Життя – до вподоби у Волі!
Людям світу доводимо ми:
– Ми цінуємо Мир, та свободу!
Ми Небесного Батька сини!!!
ЗУСТРІЧ…
Йшла собі, вона, мирною стежкою,
Вся у квітах, дорогами йшла.
Та бувало, що спотикалася,
Але знову вставала, та йшла.
Все було, на шляху тої дівчини,
І падіння і зліт, і палке відчуття.
Перша зустріч із радістю, відчаєм,
Все було на шляху – то Життя.
А на зустріч із темряви, в чорному,
Інша йшла, і з косою в руках.
Та каптуром обличчя прикривши,
Несла горе, страждання, та жах…
Так зустрілися, дві, на дорозі,
По якої веде Господь нас.
Смерть з Життям, ніби Мир із війною,
І вирішують, чий настав час…
Ми не згодні! Чекати не будемо!
Нам- з Життям дорогою йти!
А та чорна, нехай забирає
В “дім”, до себе, усіх ворогів!
Нам Життя – до вподоби у Волі!
Людям світу доводимо ми:
-Ми цінуємо Мир, та свободу!
Ми Небесного Батька сини!!!