Воєнна лірика від письменника Олександра Варицева на сайті NikopolART.
***
І спитає син, як батько повернЕться:
-“ЧОму снігом вкрита голова?”
Сліз не буде, тихо озирнеться:
– Доля, синку, в нас була така…
Коли був малим я, як ти синку,
Твій прапрадід нам розповідав-
Як стояв за землю, за рідненьку,
Бачив жах, який нам не бажав…
Наказав, щоб міцно пам’ятали,
Щоби знов не відбулась, ніколи!,
Клята, підла та війна з фашизмом,
Та війна, яка принЕсла горе…
Як стояли поруч з ним на варті,
Із куточків різних Побратими…
Там були чеченці та казахи,
Разом білоруси та грузини…
Зараз, синку, та війна – дурепа,
Знову повернулася на землю…
Підлий ворог в нас, скажений,
Сіє смерть, міста стоять в руїнах…
Не питай мене – Чому вчинили?,
Таку підлість, той народ, що говорив,
-Що є братом, другом України…
Сам Господь – цього не зрозумів!…
Бог суддя – дурепам та нахабам!
А ти синку з гордістю Живи!
Пам’ятай Героїв України!
Світ шануй, та маму Бережи!!!
***
Не буде вам ні спокою, ні волі!
Скаженим бовдурам – немає місця на землі!
Зневага та ненАвисть до народу,
Горіти вам у пеклі – мос..алі!
Страждання, горе несете повсюди,
Дітей, старих вбиваєте – щури!
Руйнуєте міста, садочки, школи…
Прощення, вам, не буде взагалі!
Ви як цапи, “батуси”, живодери,
Святого в вас нема нічого, взагалі!
“Адам кассаби”, без сердечні шельми,
Весь час у заздрості, зі злістю ви жили…
І не кажіть, що ми із вами браття…
Ніколи нам, ви, ними не були!
В нас мова українська – то багаття,
Ми ним запалюєм серця свої!
В нас є танок – Гопак, який доводить,
Що ми є Вільний та Козацький рід!
Та борщ ми варимо на салі,
До нього ж, з чесночками пампушкИ!
Вони є символ радісті та свята,
Радієм друзям ми своїм щодня!
Та не даремно називають нас Хохлами,
Ми діти неба! Ненька в нас ОДНА!
Із давнини жада у нас до Волі!
Нащадки Київської ми Русі!
Ми віримо у ЗСУ та ПЕРЕМОГУ!
Народ Єдиний! Вільні Козаки!!!
03.06.2024р
Олександр Варицев – воєнна лірика
***
На виснаження нашого народу,
Іде війна – та всім відомо це…
“Партнери”, на папері склали згоду:
– Що нададуть нам необхідно все…
“Дамо снаряди, вам, ракети та гармати,
Та танки, літаки і щось там ще…
Все буде з часом, тільки почекайте,
На ” саміті” вирішується все…
А ще, вам, скажемо – куди стріляти,
Бо можете стріляти ви не “там”,
Ну недалеко, десь так ” біля хати”.
Щоб не було”незручно” потім нам…”
“Вирішують” життя людей “партнери”…
Та кажуть:-” Поспішати тут не слід…”
Іде війна не в Відні, в Україні,
Не відчуває захід – як болить!…
Якби ж хотіли ви війну скінчити,
“Партнери”, ” можновладці”, “королі”,
Не надали б можливості почати,
Та “зарубали” б тОго “щУра” на корні!
Повідомити новину чи надіслати поезію можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net