Воєнна лірика письменника з Нікополя Миколи Парасотченко на сайті NikopolART.
Війна з мирними
Не буде більше липи для Тараса,
Та Закарпаття не відчує дід Охрип.
Літали ластівки над хатою,
Але завали там, зосталась одна піч.
Катруся вже ніколи не обійме татка,
Він рятував людей, та сам згорів в огні.
Ніколи вже бабуся не побачить Стаса,
Його корабель, лежить тихесенько на дні.
Таких багато,чоловіків,жінок навколо,
Ти Боже подивись, хоча б на мить.
Хіба не бачиш з неба ти ці долі?
Благаю я тебе,скажи, як нам усе це зупинить!
3.08.2023
Бабуся
Замість лелек летять ракети,
Сумує бабця у дворі.
Сусідів дім знесло на щепки
Нема дітей,нема сім’ї.
Ще тиждень тому
Там бігав маленький Дмитро,
Катруся поралася по дому
Євген прохав все молоко.
Коти курчат,ганяли по городу.
Вони їй дуже допомогали,
То хліба принесуть,води.
Онуки в місті проживали,
Але вже під завалами вони.
Дідусь Петро давно на цвинтарі лежить,
І хто тепер бабусі допоможе?
Коли села нема і все горить.
Будь проклята ота війна,
І прокляті всі ті хто це придумав.
Сиділа бабця на дворі,
Сиділа тихо,вже не молилась….
(10.06.2022)
Микола Парасотченко – воєнна лірика
Коли?
Коли зупиниться цей світ?!
Коли кохання переможе зраду?!
Батьки почують діточок своїх,
Та куля в полі зупиниться наразі.
Коли язик ковтне, хто ображає близьких?!
Коли відсохнуть руки,хто краде в бідних?!
Коли кохані,й діточки зустрінуться всі знову?!
Багато запитань, себе спитаю я по новій…
7.02.2024