Пейзажна лірика Ольги Мітченко на сайті NikopolART.
***
Рано вранці, коли сонце
Зирне оком з небокраю,
Коли млосна прохолода
Роси рясно розсипає,
Коли птаство лунким співом
У гущавині озветься –
Вийду босо на стежину,
Ту, що споришами в’ється.
У долоні сім зерняток,
Словом і теплом зігрітих –
Най зростають у землиці,
Щирим дощиком политій.
Заколоситься пшеничне
Зерня статком в нашім краї,
Сонях радістю розквітне,
Щастя щедрим урожаєм.
Буде зілля полинове
Оберегом кожній хаті.
Рід, як маківка насінням,
Буде майбуттям багатий.
Чорнобривчині пелюстки
Забуяють миром любо,
І барвінок ясноокий
Серце втішить, приголубить.
Гордовито, аж до неба
Здійме кетяги калина!
І земним розквітне раєм
Моя рідна Україна
Пейзажна лірика – Ольга Мітченко
***
Благословляю землю на життя,
На щедрі врожаї і зела пишні.
Від кривди думку замовляю і чуття –
Най правда подолає зле і грішне.
Благословляю серце на любов
І мудрості розважливість шляхетну,
На міць, на радість вдячних молитов,
На щиру віру в майбуття славетне…
За кожне з обнадійливих знамень
Не втомлююся дякувати Богу…
На мир благословляю кожний день,
І кожен крок вперед – на перемогу.
***
У глибині душі (де віри джерело)
Ледь сочиться непевний засмак миру –
В нім нотки сонця, яреє зело
І дух – незламний, вільний, щирий!
Той засмак живиться жагою до життя,
Він кріпне у свідомому терпінні,
У подвигах щоденного буття
Обпеченого болем покоління…
Розплесканий у синіх небесах,
Натхнений квіту пишною красою ,
Він розчиняє сумніви і страх –
Той засмак Перемоги у двобої.