Письменниця з Нікополя Людмила Пугачова написала декілька віршів на воєнну тематику. Їх опублікували у групі Нікопольської бібліотеки-філії №3, передає NikopolART.
***
Навчилась Мить я цінувати.
Навчилась друзів шанувати.
Навчилась я?????
Життя навчило…
Дало нам крила,
Шлях до мрії
Дало нам човен і вітрила.
Дало Надію.
Не зраджуй тільки свою Мрію
Не зраджуй Віру і Любов
І дякую я Богу Серцем,
Що Ранок зустрічаю знов
*****
Пробач нас Українська Мова,
За всі ті роки забуття.
Тебе цькували в небуття.
А ти страждала і терпіла.
Незламна-
Вистояти зуміла.
Хоч були рани –
Надію мала.
Що Ранок,же колись настане.
Бог дав співучу Мову нам,
Неначе душу солов’ям.
І наша Мова солов’їна,
Дніпро,Карпати і калина,
Як Прапор стали для народу,
Життя віддавшим за Свободу.
Ми любимо нашу Україну,
Незламну,як Душа єдину.
Бо вона наша Батьківщина.
Хоча і добре знаю я,
У кожного вона своя.
Для мене іншої не має.
У Серці,
УКРАЇНУ я тримаю.
Слава Український Мові.
Слава Україні.
Людмила Пугачова – воєнна лірика
***
Коли вірш перший я писала,
Тоді війни ми ще не знали..
Мир був слабенький.
Все минуло.
Війна,як коршун налетіла
Порозумітися з “братами” не зуміли.
Чекання колір поміняло.
Червоним маком всіх з’єднало.
Небо вмилося сльозою.
Земля-кровавою росою.
То не гроза-вий канонади.
Не блискавка- стріляють гради.
Нема чим дихати, Не можемо спати.
Виросли наші пташенята.
Не для війни кохала мати.
Орлами,соколами стали
Пішли до фронту воювати.
Да! Ми навчилися чекати.
Чекаєм дочку, чекаєм сина.
Чекають батько і родина.
Чекає,як весну калина:
Дівчина -хлопця, бійця -дружина.
Дитина взмозі написати: “Тебе чекаю,любий тато”.
За З С У молімось Богу.
Чекаємо на ПЕРЕМОГУ.
Чекаємо.
***
Вірю в рідну Україну,
Вірю в перемогу.
На колінах, щирим серцем,
Я благаю Бога:
– Отче правий, рідні діти-
наші соколята,
Йдуть на захист Батьківщини,
Землю рятувати.
Йдуть синочки по долині,
Щоб здолати ката.
Засмутилася калина,
Гірко плаче мати.
Не для того ми кохали,
Рідних наших діток,
Щоб фашисти їх вбивали,
Боже, ти є свідок!
Ми не прагнемо чужого,
Прагнем – вільно жити.
Та не станемо рабами!
Знають в цілім Світі.
(Збережена орфографія автора)