Письменниця Лариса Олійник презентує свою любовну лірику на сайті NikopolART.
ВОЛОССЯ ПАХЛО ЧЕБРЕЦЕМ Й ПОЛИНОМ
А навкруги…зелене з білим.
Загублені в траві ромашок пелюстки,
Дивились безсоромно поглядом звабливим.
І запахом дурманним,- мов туманом,
Розтилались в голові.
Вуста дівочі так цнотливо посміхались,
А як же ніжно поцілунок їх ласкав.
І місяць, застидавшись, в ніч сховався.
Немовби щось таємне
Тільки він один, лиш знав.
Прикрило небо наготу соромну,
Коханням пристрасним обласкані тіла.
Й співали зорі, про любов пісні,
Й ромашка у траві цвіла.
Ой, як же пахла пристрасть чебрецем й полином…
Й цнотливі квіти у траві… зелене з білим.
Лариса Олійник про любов у віршах
НАМРІЮ ЛІТО Я СЕРЕД ЗИМИ,
І зразу тепло… тепло стало.
І на смарагдові зелені килими,
Проміння сонячне обіймами упало.
І все уже цвіте – і абрикоси, й сливи…
Мов наречені, ніжні та цнотливі.
П’янить повітря чимсь знайомим,
Чи…коханням.
Мабуть тобою,
І твоїм спокусливим зізнанням.
Відвертим, ніжним та п’янким,
Немов ті доторки твої,
Й твої цілунки.
Солодкі, соковиті,
Мов поспівші абрикоси й сливи.
І ми у тіх обіймах,
Та такі…щасливі.
Намрію літо я серед зими
Нехай цвіте все,
Й пахне навкруги.
А втім…
Нехай летять пелюстками
Сніжинки білі,
Лише кохав би ти мене,
І ми були б щасливі.
