Любовна лірика від письменниці Юлії Дорошенко на сайті NikopolART.
***
Як мало тих, з ким хочеться літать,
як мало тих, кого я зрозуміла,
тих, хто допоміг сильнішою ще стать,
кого назавжди вже я відпустила.
Як мало тих, які зі мною завжди,
які із часом стали ще щиріші,
що руку знов готові мені дать
і витримать тягар невірних рішень.
З якими часто я вступаю в суперечку,
які мені потрібні, наче кисень,
яким свободу я ніколи не обмежу,
бо їх так мало серед сотень тисяч.
Ці люди поруч, у моєму серці,
вони мені підтримка і розрада,
хай інші мені можуть заперечить,
цим віршем оду рідним я складала.
На жаль, так пізно все це розумієш,
що у житті цінуєш ти не завжди,
що у відвертість більше ти не віриш,
що думаєш, що поруч – це назавжди…
Січень 2019
***
Нехай в серцях кохання так пала
і чари вибираються назовні,
спраглою знов буду без вина
і тут слова зовсім не випадкові.
Очима ти сказав мені “Люблю”
і погляд твій став моїм зарядом,
за що тебе я знов з дороги жду
і душу знов назустріч відкриваю.
Любов твоя – то мука й нагорода,
то імпульс тіла, мозку і тепла,
чуття сердець – найвища насолода,
пронизана я нею аж до дна.
Скажу очима знову, що люблю,
що зовсім я нічого не забула,
човника з підбором у руці
затримала і знов чогось не взула.
Юлія Дорошенко – любовна лірика
***
Спинити б цю мить
На небі знов місяць холодно блищить,
я хочу на трошки спинити цю мить,
хочу світанок цей знову згадать,
коли ти удома знімеш камуфляж.
Знову у тренді в нас будуть сорочки
і з шафи дістану для тебе футболки,
як втома твоя десь зникне з чола,
як мирними стануть села й міста.
Як більше не буде тривог і біди,
ти знову мене до плеча притули,
з тобою нічого я вже не боюся,
за янголів світла знову молюся.
Ти поруч вже будеш і твій автомат
гарячим не буде від мороку й зла,
яке ти стрільбою назад відганяв,
щоб мирним над нами буяло життя.
Щоб містом без страху люди ходили,
щоб школи в метро всі діти лишили,
щоб знову за парти у класі своїм
і скрізь не було від домівок руїн.
Щоб наша країна красива й міцна
зводила нові будівлі й міста,
жоден вкраїнець в чужині не лишився
і краєм своїм аж до скону гордився.
За це ти стоїш і стискаєш вуста,
автомат твій гарячий і рука аж німа,
ти знову натиснеш на впертий курок
за себе, за доньку, за рідний народ.
Я знаю, ти вмієш у мирнім житті
кохати, любити, старість жаліть,
тут же ти воїн, коханий і брат
ні сумнів, ні страх не підступав.
Дякую, Боже, його бережи,
сил додавай і на полі храни,
нехай повернеться додому і знов
жаром шаленим нас гріє Любов.
30.12.2023