Євгеній Горбаченко – 29-річний художник з міста Марганець. NikopolART він розповів, коли почав малювати, і чи продовжує писати картини під час війни.
За професією Євгеній психолог. Проте ніколи не працював за професією. Він полюбляє фотографувати природу та займатися спортом. А ще, створює дуже гарні картини.
– Євгеній, як давно Ви займаєтеся творчістю?
– Творчістю займався завжди в різних формах, в дитинстві дуже любив ліпити з пластиліну різні фігурки та персонажів з мультфільмів. Малювати почав в середніх класах школи, в основному це були малюнки на полях і на останніх сторінках зошитів, це дуже не подобалось вчителям. Ну це важко назвати повноцінним малюванням. Більш свідомо я зайнявся живописом після закінчення школи у 2011 році. Я знав що в нашому місцевому кінотеатрі “Дніпро” є художня майстерня, пішов спитав чи можна я буду приходити навчатися живопису, і так я познайомився з гарною людиною, талановитим художником Козловським Петром Олексійовичем. Спілкування та робота в його студії сильно вплинули на мою творчість. Я дуже вдячний Петру Олексійовичу за допомогу та його уроки. Декілька років, час від часу, я відвідував художню студію.
– Який жанр малювання Ви опанували першим?
– Спершу опановував рисунок, а згодом перейшов до олійного живопису. В той час я намагався поєднувати живопис і заняття армрестлінгом. Понад рік я взагалі не малював та сконцентрувався на спорті. Брав участь у змаганнях, важко тренувався. У 2015 році мене зацікавила акварель, я вирішив спробувати акварельний живопис і мені це сподобалось. Це є основною технікою в якій я працюю. Акварель неймовірна, вона непередбачувана та “магічна”. Можна сказати що я закохався в акварель, але не кажіть моїй дружині. Я починав малювати прості акварельні пейзажі, архітектуру, квіти. Згодом в пейзажі став додавати геометричні фігури, абстрактні образи та персонажа, який подорожує різними світами.
– Що ви намагаєтеся зобразити на своїх картинах?
– У своїх роботах я намагаюся поєднувати екзистенціалізм тобто філософію існування та буденні проблеми які стосуються переважної більшості людей. Для мене живопис це і хобі і робота, яку я дуже люблю і не уявляю себе без цього. Це стало частиною мене.
– На яких виставках, Ви показували свої роботи?
– Мої роботи декілька разів брали участь у Всеукраїнській виставці на Андрієвському узвозі. Окрім того, мої картини знаходяться в приватних колекціях України, Росії, Німеччини, Данії, Швеції, Туреччини, США, Великобританії й не тільки.
– Після початку війни Росії в Україні на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук», Ви опублікували серію власних картин. Розкажіть, будь ласка, про них.
-Після початку повномасштабної війни Росії проти України я намалював ряд картин. Безперечно війна вплинула на мою творчість, хотів би я цього чи ні. Малювати зараз, коли йде війна, це просто необхідність. Питання про натхнення тут зайві. Творчість це один з найкращих методів пережити цей стрес в якому ми всі знаходимось. Зараз, коли я розумію, що життя може закінчитися в будь-яку секунду, досліджувати проблеми існування за допомогою живопису стало легше, якби сумно та абсурдно це не прозвучало.
Зараз Євгеній Горбаченко працює над новими картинами. Він надіється, що його роботи допоможуть людям, як і йому збагнути цей світ.