NikopolART пропонує Вам почитати філософську лірику, яку написав Валерій Масагор.
Мир тобі повік
Килимом простеляться щірості слова,
Бо без МИРУ, істинно, щастя не бува.
Сльози свої виплачуть нині Небеса,
Зміниться на білую чорна полоса.
Вернеться із вирію птаство молоде,
В царственній порфирі МИР до нас прийде.
І перо відложе автор-баталіст,
В мирі приумноже свій поета хист.
І поля розкинуть колос золотий,
Буде з Неба линуть голос нам святий.
Прийде в дім наш свято, стане на рушник.
УКРАЇНО-МАТИ, МИР ТОБІ ПОВІК!
* * *
Не по мені твоя печаль,
Не по мені твої тривоги.
А я дивився і мовчав,
Як ніч на прервані пологи.
І зорі нині не мої,
Не мій вогонь в твоїй оселі.
Нажаль сичі – не солов’ї;
Нажаль не я в твоїй купелі.
Дощів набридлих ллється біль;
Снігів холодних сипле смуток.
Коли печаль – то звідусіль;
Як щастя – загнане в прикуток.
Лишитись в світі одному,
Носить свою про тебе мрію…
Я іншу, може й обійму,
Та покохати не зумію.
Не по мені твоя любов,
Не по мені хода грайлива.
І гри шампанського немов,
П’янить очей твоїх олива.
А вітер рве і ставні б’є,
Та ще міцні вони нівроку.
А на осичині півроку…
Зозуля вже моя кує!
Коні просто біжать
То не грім в небесах гримить,
То не дощ по землі шумить.
То життя на життя іде,
І старе й молоде.
А нині, навіть сіль наче порох;
А нині і старі не лежать.
А коні не біжать там де ворог;
А коні…коні просто біжать.
* * *
То не блискавка пале ніч,
То не в церкві горить од свіч.
То земля від вогню пала
Од села й до села.
А в лузі пугачі наче лають;
А в лузі ген тумани дрижать.
А коні диспозицій не знають;
А коні…коні просто біжать.
* * *
То не сніг по землі летить,
То не вітер в дротах свистить.
Попіл спалених душ кружля,
То вмира немовля.
А в полі не комбайни крокують;
А в полі не збираються жать.
А коні на війні не воюють;
А коні…коні просто біжать.
07.09.2016р.