До вашої уваги філософська лірика письменниці з Нікопольщини Тетяни Синьоокої на сайті NikopolART.
НЕПРОШЕНА
Трава зжовтілая
Іще не скошена,
Я у життя твоє
Прийшла непрошена.
Ввійшла некликана
Я в осінь студжену,
Як тінь пониклая,
Неначе суджена.
Упало листячко
На землю картами,
Я раз знайшла тебе –
Навіки втратила…
Вже пізно кликати,
Бо доля скошена,
Для тебе зникну я,
Чужа, непрошена.
1972р.
Заплачу
Що не потрібна я – це не здалося,
Не помилилася… Не слід ятрити рану.
Не буду рвати на собі волосся,
І посипати попелом себе не стану.
Свій біль сховаю під замок у скрині,
Усі ключі від нього, звісно, загублю,
Якщо ж насунуть хмари темно-сині,
Заплачу рясно з ними нишком від жалю.
А сльози материнські – прегіркі
І пересолені, не просто так солоні,
Ніякі їх не зміряють міркИ,
Не висушать прикладені долоні…
Тетяна Синьоока – філософська лірика
ПОМИЛКИ
Всі люди роблять помилкИ
У зошиті життя тонкому,
Де треба ставити крапкИ,
Вліпити можуть кому.
Їх виправлятимуть рокИ
Ціною дорогої плати,
Буває часто «не з руки»
ПомИлку визнавати.
А ти себе перебори
І наступи на хвіст гордині,
«Я помиливсь!» – проговори,
Покайся уже нині.
НЕ Я ПИШУ…
Пилинки розпачу струшу,
Піду на них війною,
Не я ці вірші вам пишу –
Вони керують мною.
Багато в світі зла й образ,
Все крадуться до хати,
Я ж зарікалася не раз:
Не буду більш писати!
Та марно, йти не полишу
Стежиною земною,
Не я ці вірші знов пишу –
Вони керують мною.
Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net.