Патріотична лірика письменника з Нікополя Володимира Підуста на сайті NikopolART.
***
Добридень хозяйко!
Мир вашій крамниі!
Мені штучні квіти.
Так, ті чорнобривці.
Чому не від бога?
А! Зайві проблем!
Я зараз вирішую
Штучні делеми!
І гумову жінку?
О! Гарна ідея!
То буде найкраша
Мені Галатея!
***
Ранок – вечір,
Вечір – ранок,
Вечір – лягають,
Ранок – той самий танок.
День – ніч,
Ніч – день.
День – ну, хто гого!
Ніч – ще б в кого!
А моє – не день,
І моє – не ніч.
Мій час – 0-0,
В 0-3 не клич.
Ніби й не хворий,
Прислів’я тлумачу.
Але в день нема мене,
А в ночі я плачу.
***
Бруд дає мені золото
В сльозах і крові матеньки
Гадюкою лізе в душу,
Напившись із черева братеньки
А я вже не в силі спинити
Й без сорому тягнуться руки
До того, що кров’ю облито
До того, що дасть тільки муки.
Володимир Підуст – патріотична лірика
***
Догорає свічечкою у степу тополя.
Шлях чумацький ще єднає трипілля зі мною.
Шлях той битий татарвою, поляками вкритий.
Турком січений, москалем до сибіру витий.
Подивився, бідолашний, у Дніпро каліку
У мозолях твоїх страшних спить народ великий.
***
Плач, сопілко, плач, кобзарю – може він почує.
Чорнобривиця міцний корінь хай труну руйнує.
Гей, згадай же, кароокий, білую хатину.
Уяви собі живую Руську Україну!
Із полями золотими, тихими ярами,
Із вешневими садами, щирими піснями.
Та вставай ! Бо вже готова нова вишиванка !
Її шила доля тяжка з вечора до ранку!
***
Моя шальная пуля уже в пути
И я спешу навстреччу
Свои следы я кровью мечу
По ним ты сможешь меня найти
***
Ох, скільки ж речення благого
Повинні мати дух і прах,
Щоб не залишитись порожнім,
Змахнувши піну на устах!
То треба жити в тілі кожнім
І з Богом бути в небесах!
***
Постав менісвічку в Богуславі,
А я за тебе Богу помолюсь.
Торкнемося долонями у Праві
І з перс твоїх я Сур’єю уп’юсь.
***
Спалахи гніву, вибух проклять
Зупинись, отракіст, ікони горять!
Злочинця караючи жрець,
Дивись, що зробив ти з Ісуса Хрестом!
Ти справу благую звів на нівець,
Віднині твій хрест з ростятим Петром!
***
Солоні кажу «бувай»
солоні «Намасте!Віват!»
Ти не зникаєш за край
Ти завжди зі мною, знай
Тому не можу, привіт сказавши
Не збрехати тобі, мій Рай.
***
Зловила!… Не моли, не благай
Відірвусь на-повну, знай
Невільник мого капризу
В’язень свого бажання
Ти тепер довго знизу
Я не позбавлю страждання!
Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net.