Вірш «В гості у Європу» написав письменник з Нікополя Володимир Барна.
Повідомляє NikopolART.
В гості у Європу
Закортіло українцю, вже не зовсім хлопу,
Вгледіть Світу і поїхать у саму Європу.
Він по шуріку зібрався, прикупив що варто,
В ДеМееСі ще замовив закордонний пашпорт.
У дорогу проводжала дружно вся родина,
Навіть з хліву визирала злякана скотина.
Під ногами метушились коти і собаки,
Квитки в сумці через плечі до землі поляків.
Тиждень вдома, як годиться, вчив я польську мову,
Щоб сприйняти у Європі атмосферу нову.
Розпитати щоб зуміти, де в них зупинівка,
І знайти безпомилково хліба чи горілки.
Коли митницю здолали, виникла дилема.
Та не буду зволікати, то окрема тема.
Розкажу, як вже добрався я на нове місце,
Та пішов пізнать Європу у поляцьке місто.
Перед тим як гарцювати повторив ще мову,
Від Смиковського прослухав лекцію толкову:
Як потрібно себе вести, що і як робити,
Бути чемним, гоноровим, що і скільки пити.
Одягнув піджак я чорний, темні окуляри,
Галстук-бабочку на шию і кросові шкари.
Ще хотів кільце у носа, яке видів в хлопа.
Тоді точно підкорив би Східну ту Європу.
І якби таке прикинув у нашій місцині,
Не впізнали б мене люди і злякались свині.
Але то таке, деталі, головне – харизма.
Наші ж з легкістю долають тонкощі туризму.
Я виходжу хутко з хази, глипаю довкола,
І відразу розумію, що життя – це школа…
Наче я іще малий і тому я учень,
А мене перевели в школу чуть покруче.
В них закони тут свої – зник і хмурю брови.
Бо я учень тут новий, ще й не знаю мови.
Покрутився, повагавсь, пішов світ за очі.
Головне, щоб обернувся я у дім до ночі.
Йду, під ноги не дивлюся, голову повище –
Так мене інструктував вірний мій дружище.
Та недовго мандрував гордо й необачно –
Правий крос мій ледь не встряг у лайно собаче!
Оце, думаю, сюрприз міг зі мною статись,
Треба ніс не задирати – навкруг озиратись.
Так, бува, нам Євсоюз щось і якось радить,
А у них самих косяк – хтось під ноги гадить.
Ну, то Бог з ним, то таке, то не наше діло.
Я зібрався, оглянувся, пішов далі сміло.
Взяла вулиця мене у свої обійми,
І я ратую про те – не гримлять тут війни.
Оглядаю все навкруг, нюхаю природу –
Помічаю, що жінки в них прості на вроду.
В цім питанні ключовім – облич краси і грації –
Я відверто вам скажу: Слава нашій нації!
Жіночки у нас такі, що дістанеш зірку,
І солодкії на смак, коли кричать «гірко!»
Тут і наші поміж них в Польщі та Іспанії,
добре шпрехають на їх – так, як їхні пані.
Лиш із мене їхня мова виповзає кволою,
Мабуть, моя голова набита половою.
Поміж всіх потрібних слів, що учив я штурмом,
Саме ліпше я засвоїв – некультурне – курва.
І коли бракує слів чи придать окраски,
Приміняю я той вираз, мабуть, що для зв’язки.
Отак я в Бидгощі живу, гостюю у онука.
На польській слабо «мовішу», і це серйозна штука.
Тут треба правильно зуміти, чітко «пшопшивіти»,
І замість «що» казати «цо» – як ті маленькі діти.
Кохають пОляки кобіт, їдять бігУс, п’ють пиво,
І люблять, щоб усе окей – культурно і красиво.
А загалом вони як ми – гостинні і привітні,
І квітнуть в Польщі в них сади, так як у нас – у квітні.
Та де в чому з ними є різниця в нас,
Поглянути в профіль на все і в анфас.
В питанні достатку, багатші вони,
І в їхній країні немає війни.
Корупція в нас люд тримає за шию,
В державних структурах рука руку миє.
Сусід у нас з півночі ворог-агресор
Обплутав Вкраїну воєнним процесом.
Та вийдем із штопора ми в чорній смузі,
І будуть вітати нас в Євросоюзі…
Отак розпочав звітувати гротеском,
А вже завершив обнадійним процесом.
За це не судіть, прошу вас, надто строго,
Бо скоро додому далека дорога.
Автор: Володимир Барна
17.10.25р
*По шуріку – швидко (жаргонізм).
Хаза – квартира (жаргонізм).
Глипаю – озираюся (літературне).
Косяк – неприємність(жаргонізм).
Гротеск – гумористично-фантазійний жанр.
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net