Воєнна лірика письменника з Нікополя Романа Євдокімова на сайті NikopolART
***
Моя вишиванка наколота кров’ю на шкірі,
Мольбами і криками тих, хто уходив у Вирій,
Моя ДНК береже дим горілих посадок
І погляди тих, хто горів там. Віддам їх у спадок.
Діти дітей будуть знати і не забудуть,
Що ми не здались, і вони здаватись не будуть.
Дощ обернувся залпом ворожих градів.
В серці лунає біль від влучання снарядів.
Я більше не хочу писать про кацапську ораву,
Але зупинятися зараз не маю права,
Я в краї своїм хочу бачить любов і порядок.
Та я збережу цей біль і віддам його в спадок.
***
На твоє головне питання
Не важко відповідь дати,
Якщо тільки ти маєш уявлення,
Що саме хочеш спитати.
Я бачу мільйони рук,
Але в долі свої перетини,
Піхотинець – майже хірург,
Теж бачив людей зсередини.
Безодня голодних очей,
Тисячі років самотності,
Світ непотрібних речей,
Гегемонія неістотності.
Свій біль для себе рідніший.
Палець, об кут забитий,
Доки болить, важливіший,
Ніж незнайомець вбитий.
Сталлю пораниш тіло,
Словом пораниш душу.
Скажеш, що не хотіла,
Я відповім, що мушу.
Зараз час п’яних факірів,
Час брехливих ефірів,
Час затертих платівок,
Час відсутніх кінцівок.
На твоє головне питання
Не відповість і Всевишній,
Якщо я створив би життя,
Теж не знав би, навіщо.
***
Читаючи голосно вірш про катів,
В метро роздаю листівки.
Не знав я, що гіршим є за ментів,
Але тепер знаю. Ментівки.
Співаючи гучно про те, що болить,
Біль цей помножу на два.
Прямий масаж мозку можна зробить
Лиш тим, в кого є голова.
Малюю вугіллям лозунг убогий
“Viva La Resistance!”
Читайте уважніше, бандерлоги,
Це ваш останній шанс.
На лобному місці палають книжки,
Фанатики мріють завжди
Заборонити вільні думки,
Можливо, один із них ти.
По телевізору кажуть, що все
Так, як повинно бути.
Якщо цього разу знов пронесе,
Не забудь про все швидше забути.
***
Навіщо птахам літати
Щороку в краї далекі,
А потім вертатись до хати –
Про це запитай у лелеки.
Навіщо веселі річки,
Блискучі, неначе зорі,
Вплетаються в море, як стрічки –
Про це запитай у моря.
Навіщо тебе ростила,
Навіщо не спала ночами,
Всю душу в тебе вложила –
Про це запитай у мами.
Де твої мова і воля,
Край і додому стежина,
Майбутнє твоє і доля –
Про це розповість Україна.