Письменники Нікопольщини відреагували на масовану ворожу атаку 8 липня. Свій біль та сум вони висловили у власних віршах. Повідомляє NikopolART.
* * *
Немає більше фарби для життя –
Жалобні тіні та червоні плями.
Тут знову покусились на дитя…
Лікарні, парки, навіть божі храми…
Там де спасали хворе немовля,
Де лікували малюків від раку,
Тепер немає сходів та вікна
Та не бракує болю й переляку!
Єлизавета Катрич
***
Від новин стигне кров,
Біль і втрати знов і знов.
Боже, захисти, молю!
Мою країну й всіх кого люблю!
Мільйони втрачених життів,
Біда немов той хижий звір,
Усе снує навколо нас,
Вичікуючи свій лютий час.
Та віримо, що мить настане
Й мир до нас знову пристане,
Буде зі щастям поряд йти
Нас у світле майбуття вести.
Тетяна Прокоф’єва
Письменники Нікопольщини у віршах
***
Все врятує Любов. Висока,
Вища за Волю.
Важка Любов, наче в Бога,
Від неї багато болю,
Болю, який лікує, наче
Хірурга скальпель.
Хворий спочатку плаче,
Я знаю присмак цих крапель.
Все врятує Любов. Тільки,
Якщо не зруйнує.
В неї на Смерть є пільги.
Вони давно співпрацюють.
Все врятує Любов. Звісно,
Якщо захоче.
Якщо не буде запізно.
Якщо їй пробачать цей злочин.
Роман Євдокимов
***
Діти воєн, вони застрягли
Між політикою і вибухом,
Економікою і кулями,
Брехнею і вбивчою правдою.
Ненавидіти ворога
Навчені ще з колисочки,
Чим бити і що кричати,
Навіщо збиратися в натовпи,
Які кольори миліші,
Омиті кров’ю ворожою,
Ті, хто прийшов убити,
Не стало сил зупинити їх.
Діти, що таке бачили,
Суворі похмурі янголи,
Не забули і не пробачили,
Між пеклом і пеклом застрягли.
Роман Євдокимов