Письменниця з Нікопольщини Наталія Волинець присвячує вірші полеглим Захисникам. Усі вони увійдуть до книги “Поетична Енциклопедія. Небесна Гвардія” (III том).
Розповідає NikopolART.
Упорядником книги є Оксана Федишин. З нею Наталія Волинець давно знайома.
«Познайомилися на поетичному сайті Український Портал Поезії. Вона створила умови для конкурсу, у якому я здобула перемогу (1 місце) за вірш “Хай буде, Боже, все в Твоїх руках/Молитва за Україну)», говоритьписьменниця.
Згодом Оксана Федишин стала упорядником поетичної збірки “ПОЕТИЧНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ. Герої Майдану І том”. Це поетична збірка посвят для кожного Героя Революції Гідності, хто увійшов у Небесну Сотню. У ній є 6 віршів написані письменницею з Нікопольщини Наталією Волинець. До створення цієї книги долучилися письменники з різних куточків України.
Зараз триває створення ІІІ тому збірки “Поетична Енциклопедія. Небесна Гвардія” для загиблих учасників АТО. над нею також працює наша землячка Наталія Волинець. Жінка пише вірші про загиблих учасників АТО й публікує їх на своїй сторінці у соцмережі “Фейсбук”.
Письменниця з Нікопольщини присвячує вірші полеглим Захисникам
Вибір свій ти зробив не на користь
тих, хто вдерся у місто твоє,
де мужніли свідомість та гордість
за усе українське – своє!
І, коли час прийшов обирати
залишатись в Луганську чи ні,
забирати сім’ю й виїжджати,
ти супротив обрав – шлях борні!
Так, цей вибір зробив ти свідомо,
тож й на ризик свідомо пішов.
Тільки Богу одному відомо –
тяжкість тих небезпечних умов,
у яких ти збирав розвіддані.
Як розвідник, ти все фіксував –
кожний злочин в ворожому стані,
де і смерть свою згодом прийняв.
Ти не зрадив присязі на вірність
Україні, народові! Ти
був Людиною! Честь, совість, гідність
мав, з якими ти йшов до мети.
А мета мала цінність – свободу –
вибір розуму, серця й душі
без злочинних наказів заброду,
що прийшли з болотів та глуші.
Вірив ти у святу перемогу,
і за неї поклавши життя,
вирушив у останню дорогу
в засвіти, де нема забуття.
Тож, якою була твоя зброя?
Віра, що невідома рабам!
Вічна пам’ять та слава Героям,
України полеглим синам!
ЛИШИЛАСЯ МАТИ БЕЗ СИНА…
Без сина лишилася мати…
Щодня у скорботі, в сльозах.
Душа об невидимі ґрати
все б’ється, мов зранений птах.
I хоче вона полетіти
туди, де загинув Дмитро,
побачити і зрозуміти
яке те небесне шатро –
та вічність, куди він полинув,
з Провалля пройти його путь.
Із місця, де Дмиртик загинув,
до сина думками сягнуть.
Можливо, побачить у строї
усіх, хто загинув в той день –
було їх не двоє, не троє,
а восьмеро душ, як мішень.
На місці ще й досі та вирва,
уламки від міни лежать.
Війна – це безодня, це прірва,
що повна смертей та проклять.
Душа материнська чутлива,
в якій не згасає любов,
проллє свої сльози, мов злива,
щоб змити запечену кров.
Й того, хто від неї далеко,
побачить на мить в вишині.
“Синочку, небесний лелеко,
чи буде кінець цій війні?..”
Лишилася мати без сина,
та все ж розуміння прийде –
пишається ним Україна!
І в цьому свій спокій знайде…
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net