Вечірню казку «Про кота в чоботях і не тільки» старого бібліотекаря старого бібліотекаря Митрича, записав письменник Олег Ольгин. Повідомляє NikopolART.
Добрий вечір вам малята, добрі хлопчики й дівчата…
А ось тепер – разом поміркуємо … Я полюбляю казки Шарля Перо. Особливо, про Кота в чоботях… Цю казку, ви в дитинстві читали, або вам матусі розповідали…
Так от, сьогодні, разом і згадаємо, чому нас вчить ця казка!
Ви мені скажете, що ідея цієї казки — не варто опускати руки, слід подумати про те, що є сенс прийняти допомогу від інших. Звичайно, якщо твій напарник, талановитий, хитрий і справний… Най він навіть і кіт! І він допоможе Маркізу, тобто тобі, стати нареченим Принцеси…
Ось тільки спочатку майбутній Маркіз де Карабас заздрив братам, яким дісталися і млин, і вислюк… А про Принцесу і не мріяв!
Ні, з млином, все зрозуміло, сьогодні можна і елеватор побудувати… А ось з вислюком складніше… хоча, помінявши його на коня, з доплатою звичайно – хоч в гусари, хоч в улани…
А ось тепер, про головне. А хто Принцесі подобається? Ні, я ні на що, не натякаю… Ось тільки, читаючи історичні хроніки, про всяких там маркіз…, ну гаразд, баронес і графінь….
А ще, коли на їхні портрети дивишся…, ну, на ті портрети, які в золочених рамах… І не важливо де… У Луврі, Британському музеї чи музеї Прадо…. Ось про що я замислився! Так, на портретах, обов’язково, ці самі графіні з котом.
А тепер, міркуємо, якщо звичайно, є така можливість… Невже, розумній жінці важливіше… Ні, я краще так скажу: – невже будь-яка жінка, проміняє мудрого кота, на хто зна кого…
Втім, ці портрети ми сьогодні бачимо і розуміємо… Хто є хто, а хто є той самий Кіт у чоботях..
А ось про Карабаса, і не тільки Барабаса, лише Буратіно пам’ятає…. Втім, цю історію, я вам розповім наступного разу.
Ніжних вам снів…, любі хлопчики, дівчата… і не лише вам…