Воєнна лірика від Захисника з Нікополя Олексія Поправкіна на сайті NikopolART.
***
Коли буває важко, – я молюся…
Намагаюся тримать себе в руках,
Хоч іноді я з посмішкой дивлюся,
Сльоза в очах, мовчання на губах…
Життя чудове, не зважаючи на все!
На жаль не всі те можуть оцінити…
Будують плани, а треба ЖИТИ ВЖЕ!
Всі хочуть щастя, а треба просто жити…
***
Туман лягає, роса тримає листя.
У вологий закутався я плед…
Вже час вставати, хочеться умитися,
Зі мною поруч завжди мій кулемет.
Води залишилось лиш тільки до обіду,
Цукерки м’ятні, розсипав сірники…
Дивлюсь на небо, і мрію як поїду…
Колись на море…піду на турніки…
Вже мерзнуть пальці, тримаючи “теплак”,
Холодні ноги, не маю чим зігріти…
Дістав набої, присів я на рюкзак…
Запали треба на “єфку” накрутити.
Настав мій час, годину чергувати,
Наразі сам, горою за своїх…
Що в нас все добре, треба передати,
Помітив ціль – зробив глибокий вдих…
17.05.2024.
Олексій Поправкін – воєнна лірика
***
Нехай втікають, хто не є Мужчиной…
Везуть синів, кому вже скоро строк…
Ми зробим все, що навіть неможливо.
“Тримайся, друже!”, порадив мені Dok.
Ми зробим більше, ніж ми завжди можем,
Бо в нас є Віра, Надія та Любов!!!
З Перемогою, ми просто жити хочем!
Загоєм рани…, і підем в бій ми знов…
Повідомити новину чи надіслати поезію можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net