Незламному Нікополю присвятили два вірша. Їх автор молода письменниця Дар’я Колмикова.
Повідомляє NikopolART.
І не стримавшись, рину
До глибокого яру думок.
Біля згадок спочину,
З них зроблю я вінок.
А в плетінні помітним
Стане спогад про дім,
Про мій Нікополь рідний,
Незабутий ніким.
Яр наповнився сміхом.
Дні минулії манять.
Розумію аж з віком,
Яром є моя пам’ять.
Що ж до Ніко? Він – серце.
Швидкоплинний момент.
Наче теє люстерце.
Я – його елемент.
Повноцінний без моря,
І без світла довкола.
В наших думах він поряд,
Там не згасне ніколи.
Ніко – сонце неначе
Серед купи зірок.
Він, як серце дитяче
Всіяне полем квіток.
Незламному Нікополю молода письменниця присвятила вірш
***
Не предугадать вместительности сердца своего,
Но Никополь там есть так точно.
Не представляю мыслей, мира без него.
К нему прикован слишком прочно.
Во снах мне возникают летние деньки
Как в Франсуа с тобой сидели
Вокруг шум города. Не чувствую тоски.
Лучи от солнца вижу на аллее.
А как же та компания на ЦУМе?
Мы веселились, говорили обо всём.
И мой настрой, он был безумен,
На стадионе бегал под дождём.
И на восьмом мы виделись когда-то,
На дамбе обсуждали тот концерт.
Пришла война, последствия чреваты,
Вдали лежит с письмом конверт.
Писал там о родных никопольчанах
Как сильно хочется домой
Мою любовь не описать в романах,
Вот так люблю я город свой.
Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net.