Воєнна лірика Миколи Парасотченко на NikopolART.
На краю землі
Її волосся наче колос,а очі соняха поля.
Уста такі скажені та червоні,
Немов той спалах захід сонця,
Та вже так не витримую і я.
Її тремтіння рук,та шиї,
Вже багатьох позводило на ні.
Мені здавалось що це мрія,
Усіх на світі чоловіків.
Ми з нею так раптово,
Зустрілись з ранку на краю землі.
Вона мені співала пісню,неначе колискову,
А я все таяв,таяв,та був вже там на дні.
Кохались ми,немов на небі,
Її я відчував усю.
Але попав в полон до неї,
Тепер на том краю землі,стою один.
Відкрийте очі
Нехай палають там ворожі танки,
Нехай палає під ногами у вас земля.
Ще нарожає ваша мамка,
А в нас як зацвітуть кругом усі поля.
Нехай кричать що ми нацисти,
Бо вийти в них на площу то слабо.
Але забули ви про тих лимоновців,
Так розгрібайте вдома ви своє лайно.
Політика,ворожі літаки,і ППО
Це все що ви зібрали на даху Москви.
І навіть двійника показують як у тому кіно,
Та фантомас вже не літає в літаку.
Відкрийте очі,може годі,досить,
Земля приймає лиш загиблих,небо душі.
Ми не простим вам, нехай хто вас спитає.
Всі ваші покоління у крові по вуха.
Янголи
Збирались до садочку й школи зранку,
Матусі їм складали тормозок.
Та черевички натирали
Хай допоможе їм сьогодні Бог.
Одні поїхали з країни,
Бо знищили домівку вщент.
А інші залишились вдома
Бо думали що ворог піде геть.
Були такі що молитви читали під тривогу,
Збирали кошти на допомогу ЗСУ.
На Новий Рік просили в Дід Мороза
Не ляльку ні машинку,а миру на землі.
Багато з них хто вже на небі,
Багато хто не відгуляє випускний.
Багато хто пуска долоні з неба,
Так сильно хочуть дітки до батьків….