Місту Нікополь присвятили ще один вірш. Його автор молода письменниця Дар’я Колмикова.
Повідомляє NikopolART.
***
Кольнуло щось в серці. Це сон? Та невже.
Хотів би прокинутись влітку,
Коли моє місто зітхає, та вже
Прокидаються перші ті квітки.
А сон надихає, там Ніко живий.
Оголошено щойно тривогу.
Яка лиш у серці, а біль то – не мій.
За тишу я дякую Богу.
Кольнуло щось в серці. Це сон? Так і є.
О Нікополь, скучив я дуже.
Кохаю так, наче любов мене вб’є,
Втрачений час надолужу.
Це місто, як Мрія – неначе літак,
Здіймає думки всі нагору.
А що вже про мене – я просто юнак.
Так сильно я хочу додому.
Живу я лиш снами. І там спокійніше.
Я згадую… Бігли в підвал.
Казав мені батько: «Синочку, тихіше,
Це все наяву, а не серіал.»
Два постріли чую, а потім ракети,
Не ті, що у космосі там.
Поглянув назад. А таточко? Де ти?
Ось так і піддався я снам.
Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net