Казка про сонячних зайчиків

В одній чудовій країні, де ніколи не було ночі, жила була дівчинка на ім’я Надія. Коли вона була зовсім маленькою, вона дуже любила грати з сонячними зайчиками, які спускалися до неї по сонячним променям з великого Сонця. Зайчики співали пісні, танцювали, читали вірші, розповідали казки, а втікаючи, розкидали навколо Надії дуже багато маленьких золотих літерок, витканих з сонячних променів.

Стрибаючи, вони сміялися і кричали їй – спробуй, збери, якщо розгледиш, якщо знайдеш! У цих літерах вся мудрість життя людського! Коли все збереш, тоді зможеш написати Золоту книгу, яка зможе змінити світ!

У той час Сонце сяяло так яскраво, що золоті букви змішувалися з сонячними променями і зібрати їх просто було неможливо. Надія занурилася в цю сонячну благодать і просто жила.

Йшли роки, дівчинка стала дорослою і життя в її країні теж змінилося. Замість сонячних днів небо все частіше затягувалося сірими хмарами і навіть здалеку було чути гуркіт грому.

Коли хмари нависли зовсім низько, Надії стало страшно і вона з тугою згадувала свою сонячну країну.

У той момент, коли стало майже темно, Надія побачила навколо себе безліч золотих літер, які колись розсипали на неї сонячні зайчики. Вона дуже дбайливо, незважаючи на негоду стала збирати їх в слова, рими та речення. Ця справа її так захоплювала, що погода і час перестали мати значення.

У той день, коли Надія підняла останню золоту літеру, раптом яскраво засяяло Сонце. Книга, яку вона написала, на його тлі здавалася зовсім непомітною.

Автору дуже хотілося показати свою книгу жителям своєї країни, але вона дуже боялася, що вони не повірять, що букви в книзі золоті і будуть над нею сміятися.

Але тут знову з’явилися сонячні зайчики і пояснили, що в цій країні є дуже великий вибір таких книг, але, є країна, де взагалі немає Сонця. У цій країні завжди панує Ніч. Золота книга може стати в цьому темному царстві маленьким Сонцем.

Страшно було Надії йти в нову країну, але, коли вона зробила перший крок, її книга засяяла золотим світлом, а за плечима з’явилися крила, які понесли її до поставленої Мети.

По країні з назвою Темрява прокотилася чутка, що у тих, хто буде читати Золоту книгу серцем, слова, які в ньому залишаються, відроджують майже згаслу сонячну іскру. Такого тут ще ніхто не бачив, тому на зустріч з Надією зібралася вся країна.

Серед темряви і тиші спочатку були тільки чутні слова, вимовлені автором. Через деякий час то тут то там стали з’являтися маленькі іскорки, яких ставало все більше і вже можна було розгледіти, як виглядають ті, хто відкрив своє серце для світла.

Незабаром всі іскри з’єдналися в потужний промінь, який став магнітом для променів великого Сонця і в країні Темрява почався світанок.

Коли стало зовсім ясно, жителі країни побачили Надію, яка осторонь

стояла на колінах і промовляла молитву подяки. За сонячних зайчиків, за золоті літери, за крила, і за світанок в країні під назвою Темрява.