Розповідь “Голос степу” від письменниці з Покрова Наталії Князюк на сайті NikopolART.
– Де ти була раніше? – провівши по мозолистих пальчиках Оксанки, тихо спитав Марк, шепочучи їй на вухо, тихо-тихо, ніби він боявся, що їхню розмову можуть підслухати небо, волошки та зірки.
– Я на тебе чекала, дуже довго чекала – відповіла дівчина, заплющуючи очі.
Вони довго розмовляли. Перебиваючи один одного, Марк та Оксана читали вірші, домовляючи рядки один за одного. У них були одні улюблені поети та письменники на двох, життєві принципи та пріоритети були тотожні. Було навіть кумедно, невже таке буває?
– Я тебе кохаю – тихо промовив Марк.
– I я тебе теж кохаю, на все життя – сказала Оксана.
– Тепер ми з тобою подружжя i я буду з тобою завжди.
Марк покривав поцілунками тонкі пальчики дівчини. Він цілував її плічка, шию і вушко, поки не дозволив собі доторкнутися до її губ.
Поцілунки були спочатку обережними, а потім ці жаркі і палкі поцілунки перетворилися на водоспад, що не припиняється, що ллється зверху вниз води, яка все змітає на своєму шляху.
Що було згодом? Про це запитайте у вітру – він може вам розповісти про уривки фраз, які він розносить степом. Вітер наближався до Марка і Оксани дуже близько – він смикав їхнє волосся і торкався думок, які він міг читати. Але вітер не розповість вам – він завжди гранично чесний із закоханими та не видає чужі секрети. Можна поцікавитися у маків, які ростуть на узбіччі дороги, але і вони не мають зайвої балакучості. Увечері маки закривають свої коробочки і заплющують очі, ховаючи від людського ока свої пухнасті вії. Поцікавтеся у зеленої трави, яка служить теплою ковдрою всім тим, хто проводить ніч у степу. Але й у цьому випадку ви не дочекаєтесь потрібних вам коментарів.
Можливо, ці таємниці вам повідають нічні птахи. Вони спроможнi підслуховувати всі розмови. Але й тут вам не посміхнеться нагода – навряд чи ви знаєте мову пернатих.
А якщо вам пощастить, ви можете потурбувати обгоріле вугілля у багаттi, яке розводили ці відчайдушні? Може там, на згарищі, все стане ясним і зрозумілим?
Ви можете спитати у степу і дізнатися, як об’єднані одними бажаннями ніжно шепотіли імена один одного на вухо. Як вони обіймалися, як спліталися їхні руки, як вони заплющували очі?
Але найкраще картину того, що відбувається, знають зірки, адже вони єдині, що дивляться на нас, зверху вниз, але і вони безмовні. Вони не засуджують та не виправдовують пориви людської душі. Зірки абсолютно нейтральні, і вони просто чарівні!
Потім Марк і Оксана пили каву, яку вони завбачливо взяли з собою в термосі. Закохані пили каву з одного кухля, додаючи до нього коньяк. Закушували чорним гірким шоколадом. Ці ласощі здавались їм неймовірно смачними і нудотно солодкими. Може, виною всьому були їхні цукрові та мармеладні поцілунки, які посилювали пікантність і гостроту всьому, чого вони торкалися?
Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net.