Воєнна лірика письменниці Юлії Дорошенко на сайті NikopolART.
Чекаємо на тата із війни
Ніч над вокзалом німо чаїться,
потяг гудком мій сон обірве,
думками рахую ту відстань, як скоро
потяг нарешті поверне тебе.
Вокзал за будинком блимає світлом
потяг швидкий пролітає перон,
чого ж він без тебе квапиться знову,
чому моє щастя назад не вернув?
Сотні ночей я стою біля ліжка,
руки тремтять,коли хрест покладу,
уклякну надовго, до узголів’я,
шепочу молитву, щоб Бог те почув.
Вірю, що скоро війна закінчиться
і нашим, вкраїнським стане Херсон,
і будуть серця закохані биться
поруч у парі, навік в унісон.
А поки ми серцем до тебе рвемося,
і син вже маленький знає про те,
що його батько мужньо на фронті
сон наш надійно всю ніч стереже.
Вокзале мій любий, ти знаєш і біди,
розлуки, страждання,і радість тоді,
коли крізь рядки проступають несміло
надії на зустріч найближчу мої.
Мій оборонцю, скроні сивіють,
і втома у погляд надовго прийшла,
сльози зібрались у мене на віях,
та я не заплачу, ти – сила моя.
Нехай вас усіх там Господь заступає,
нехай береже вас усіх на “нулі”,
чекаєм на тебе, дитя підростає,
а тато країну боронить в огні.
***
Ти тримаєш мій світ, ти тримаєш його на долонях,
ти – мій воїн, солдат, за яким як за кам’яним муром,
який поруч насправді, хоч відстань далека,
то хіба перешкода для нашого серця?
Хіба то не радість чекати на тебе,
і знати, що тобі це дійсно так треба,
знати, що поруч ти завжди зі мною,
чекаю на тебе, мій лицар, герою!
Юлія Дорошенко – воєнна лірика
Не зазіхайте, вороженьки
Відбій – і тривога на час відступає,
дає тобі змогу жить і творить,
у норах звіриних зло задрімає,
щоб нову ідею безумну створить.
Сучасні ракети, “кинджали” дістане
і знову беззахисних нищить іде
сміли бо волю любить, як востаннє,
сміли щасливими в мирі прожить.
Сусіде, вертайся додому, бо скоро
палати вже буде не згаданий міст,
скоро уся твоя армія стане
горіти у пеклі як смолоскип.
Наша земля буде в тебе палати
і чоботи рвані у п’яти пекти,
доки твоя ненажерливість згасне
без посіпак вже залишишся ти.
Соняхів буде ще більше у полі,
добривом стане мерзенна руsня,
не зазіхайте, вертайтеся дому,
бо дармового в країні нема!
14.08.2023