Діткам до Дня Незалежності України

Казку для дітей до Дня Незалежності України Написала письменниця з Покрова Тетяна Прокоф’єва.

***

У невеличкому селі жила допитлива дівчинка Надійка. Любила вона природу, а її турботливі рученята щодня піклувалися про квіти, що росли у садку, про городину, яку разом із мамою обробляли та доглядали.

Влітку вона щоранку  приходила до великого соняшникового поля й милувалася золотими квітами, які радо схиляли голівки ніби віталися з красунею.

Та серед сотні соняхів був одині особливий — найвищий, із добрими карими очима й лагідною усмішкою.

Одного погожого дня він тихенько промовив:

— Знаєш, що означає любити Україну?

Надійка замислилася.

— Мабуть, співати гімн і любити прапор…

Соняшник лагідно похитав голівкою, а його ніжніпелюстки затріпотіли

— Це дуже важливо. Але любов починається з малого. Коли ти допомагаєш мамі, бережеш дерево, не смітиш у парку, вітаєшся з людьми, говориш рідною мовою, підтримуєш друзів — ти робиш Україну добрішою.

Дівчинка посміхнулася, її серце наповнилося натхненням і ще більше добротою.

Так кожного дня разом із соняшником вони відкривали для себе Україну й дарували їй свою любов.

Однієї  днини милувалися лелекою, що повернувся до гнізда. Іншої — слухали жайворонка над пшеничним полем. А ще збирали папірці після пікніка, поливали молоде деревце й саджали чорнобривці біля школи.

Минув час. Надійка зрозуміла: любов до Батьківщини не вимірюється великими словами. Вона живе в щирому серці, добрих справах і турботі про все, що нас оточує.

Настав День Незалежності. Соняшникове поле золотилося під синім небом, а вітер лагідно гойдав великі квіти.

— Подивися, — усміхнувся сонях. — Кожен із нас тягнеться до сонця. Так само й люди повинні тягнутися до добра. Саме з нього починається любов до України.

Надійця міцно обійняла стебло свого незвичайного друга й прошепотіла:

— Я знаю… Любити Україну — означає щодня робити її хоч трошки кращою.

З того часу, проходячи повз жовтаве  поле, дівчинка завжди усміхалася. Адже памʼятала, що справжня любов до рідної землі росте так само, як соняшник, — із маленької зернини добра.

 

Автор: Тетяна Прокоф’єва

 

Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net

Tagged: Tags