Талановита письменниця з Покрова Тетяна Прокоф’єва написала вірші про День вишиванки для дітей.
Повідомляє NikopolART.
***
Наша вишиванка — справжнє диво,
Така чудова й особлива.
Ти одягни її — це так красиво,
Для кожного з нас вона важлива.
На білім полотні візерунки яскраві,
Червона калина і колосочки злотаві.
Хрещатий барвінок, волошки, що в полі.
Для нас вишиванка — наш символ долі!
***
Візерунки яскраві, символ серця й душі,
Маки гарні, червоні вишиті на полотні.
І зелені листочки сплелись з колосками,
А волошки навколо, наче яснії хмари.
Вишиванку чудову одягну з-поза ранку.
В ній чарівна є сила і проміння світанку.
До життя повертає цей святий оберіг,
І приводить завжди на рідний поріг.
***
На лебединім полотні,
Зоріють квіточки ясні.
Червоні маки й калина,
Щоб квітла наша Україна.
Я вишиваночку вдягаю,
Душею, серцем відчуваю
Всю силу нашого народу,
Бо ми козацького є роду.
Скільки у вишивці любові,
Ті візерунки кольорові
Так зігрівають усіх нас,
Який би день не був і час.
Я вишиваночку вдягаю,
Долю барвисту закликаю.
Вона наш оберіг нетлінний,
Символ свободи теж незмінний.
***
Червоними нитками вишита доля,
Наша Вкраїнська сила й воля.
Вишиванка — це не просто оберіг,
Це любов, що нас веде на батьківський поріг,
Це душа, що щира й відкрита,
Наче сонечко теплом, добром налита.
Бережи святиню свого краю!
Вишиваночку я залюбки вдягаю!
***
Тоненька ниточка, чудові кольори,
Матуся вишиваночку вже вишила мені.
Вона мій символ віри, любові та надії,
Той теплий, світлий промінь, що душу мені гріє.
В ній закодовані важливі візерунки,
І найщиріші побажання та думки,
Щоб оберегом слугувала на віки.
***
Матуся вишила сорочку
Для свого любого синочка.
На ній злотаві колоски,
Червоні кетяги калини,
Тоненькі гілочки верби
І синє небо України.
Її, дитино, одягни
У ній частина мого серця.
Хай негаразди і біда
Тебе ніколи не торкнеться.
***
Вишиванка — мамина любов,
Що у серці квітне знов і знов.
В ній барвисті мрії і тепло,
Світле щастя й рідне джерело.
Хрестиком стелиться доля жива,
Пісня народу і мудрі слова.
Єдності символ, сили й краси,
Наш оберіг на всі дні й часи.
***
Одягну сьогодні вишиванку,
Наче сонце світле на світанку.
Бо у ній — традиції святі,
Україна й мамине добро в житті.
Вона душу гріє, гоїть рани
І розвіє всі густі тумани.
У стібках — і пам’ять, і любов жива,
І народу нашого незламні слова.
Хай цвітуть узори, мов весна,
І доля буде світла й чарівна.
Хай же вишиваночка свята
Дарує серцю тепло на літа,
Єднає нас і береже наш край,
Щоб квітли в ньому спокій і розмай.
Автор: Тетяна Прокоф’єва
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net