Розповідь «Бесіба з Янголом» написав Олег Ольгин.
NikopolART пропонує Вам її прочитати.
***
Затишна кав’ярня. На столику філіжанка кави… Як то кажуть, ідеальний сюжет, для короткої розповіді, чи іскрометної повісті, а може й неочикуваного роману… Всяко буває. Іноді велике – починається з малого…, а інколи і мале великим закінчується. Втім, допитливий мій Читач, у житті всяке трапляється.
Хоча сьогодні було бажання побути в тиші і посміхнутися тиші, і радіти тиші.
Але … Ох вже ці несподівані гості! Хоча, а чому несподівані?
Тим не менш, розповім усе, як було…
Звичайний літній вечір… ну, майже звичайний… він би таким і залишився, якби ця кав’ярня, на якусь мить, не наповнилася срібним туманом, а коли він розвіявся, мій ангел – охоронець Оленка, вже вальяжно сидячи в кріслі, навпроти мене, і, блиснувши своєю ангельською усмішкою, не перервала мої вечірні роздуми.
Оглянувши зал, вона владним поглядом звернулася до бармена.
– Ще раз, все теж, ну і, тортик… бажано київський… з горішками…
Бармен не став чекати другого запрошення… Напевно, своїм барменським почуттям, він зрозумів, що з Янголами краще не сперечатися…
Оцінивши якості торта і пригубивши чашку з кавою, Оленка, на якусь мить, заплющивши свої янгольські очі, насолоджувалась приємним смаком… А потім, неспішно промовила.
– Тиша, дуже приємний час відпочинку! Якщо тобі хтось скаже, що це приємний час відпочинку…
– А якщо ні? – розсміявся Я, милуючись своїм Янголом…
– А от тоді й розмірковуй! У цьому суєтному світі є лише три категорії людей.
По-перше, – це ті люди, які подобаються тобі.
По-друге, – продовжила вона своїм ангельським голоском: – Люди яким ти бажаєш сподобатися …
І по-третє, – це ті люди, які раді від того, що ти їм подобаєшся.
А якщо так, то, рано чи пізно, ваші шляхи перетнуться.
– А решта? – Розсміявся я?
– А ось про решту – навіть не хвилюйся! Адже вони про тебе не дуже хвилюються…,, тож навіщо про них замислюватись? Тим більше, що в цій затишній кав’ярні вони навряд чи помістяться… А якщо й помістяться, то навіщо пити каву, в галасливій залі?
Тому, насолоджуватися цим капучино… поки сюди натовп порожніх роззяв не набіг. Цінуй себе, цінуй аромат кави і терпкий присмак цього літнього вечора. Тим більш, що він незабутній! Та й навряд, коли-небудь повториться.
АВТОР: Олег Ольгин
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net