Ці рядки написала мешканка незламного Нікополя, незламна Лідія Іларіонівна Кисельова. Їй 85 років. Вона красива і добра жінка. Бібліотекар і захисниця тварин. Розповідає NikopolART.
Як шкода, що Лідії Кисельовій та її ровесникам доводиться переживати ще одну на своєму віку страшну війну! Ми бажаємо їй здоров’я, витримки і щоб якнайшвидше збулася мрія – спільна для всіх українців.
Я вспоминаю детство “золотое”…
Я вспоминаю детство “золотое”,
и не забуду никогда, когда в окопе,
в сьірой холодний ямке сидела я,
от холода и грохота дрожа.
А утром я с протянутой рукою
ходила по базару, кто что даст.
И помню, как солдатка дала кружку,
в которую, что бьіло подавать.
Кто молока, кто картошинку,
кто хлебушка немного даст…
И я бежала с этой кружкой,
чтоб мамочку больную покормить...
4 года детства “золотого”
я не забуду никогда
И вот в свои 85 не думала,
что придется вновь искать, куда бежать…
Снарядьі рвутся, пушки сыплют градом…
Как страшно что в свои 85
приходится вновь все это испьітать…
АВТОР: Катерина Андрус