“Ти б спробував би написати щось інше”: про письменника з Марганця та його книги

Про творчість письменника з Марганця Сергій Рубана можна багато говорити. На сьогодні він є автором 6 книг.

 NikopolART знайомить Вас ще з одним письменником Нікопольщини. 

Сергію Рубану 42 роки. Він народився і виріс у Марганці. Одружений, має двох доньок. Працює юристом у безоплатній правовій допомозі. 

з Марганця

“Писав статті, здебільшого політичні та на правову тематику. Та якось мій батько сказав мені в 2020 році, – Ти б спробував би написати щось інше , вірші наприклад. Батько мій покійний, помер в цьому році, теж письменник. А дядько Рубан Василь Федорович – політичний в’язень, поет шістдесятник. Ну, я спробував, батько дав кілька порад, і я почав писати кожного дня. Вірші, дитячі вірші, еротичний роман, новели, притчі… Постійно щось пишу. Так, на цей час я вже маю 6 книг”, – говорить Сергій.

Про письменника з Марганця та його книги

з Марганця

Письменник є автором:

  • Двох поетичних збірок – “Відчути душею” (2020 р.), “Серед сотень тисяч зір” (2021 р.);
  • Дитячої книжки-розмальовки “Зимова казка” (2020 р.);
  • Спільної збірки з поетом Олександром Рубаном “Притчі. Тости” (2021 р.);

Роману “Коли боги мовчать” (2021 р.);

  • Збірки новел “Відьма” (2023 р.) 
  • Співавтор двох всеукраїнських альманахів СНІП (сучасна новелістика і поезія). 

з Марганця

Окрім того, Сергій є активістом, учасником та переможцем всеукраїнських поетичних конкурсів. Зокрема, він став переможецем всеукраїнського літературного конкурсу на порталі Експеримент “Війна, кохання, перемога” з віршем “Україна переможе”. 

***
Колоситься вусате жито!
Квітне липа і пахне рута!
За вікном довгождане літо!
А в душі той проклятий лютий…
Жайвір в полі заводить пісню!
Заспіває про все відверто.
А у серці чомусь затісно…
А в думках знов двадцять четверте…
Закінчиться війна й вітрами
Порозвіює присмак смерті…
Та на серці назавжди шрамом –
Лютий місяць… Двадцять четверте…
15.06.2023 року
***
Так холодно… І пальцям… І в душі…
Ну, пальці розімну, чи – у кармани…
А що, душа? Ех, трохи б анаші…
Подейкують, трава лікує рани
Ті, що не видно. Ті, що не для всіх…
Ті, від яких не винайшли ще ліки…
Веселощі, дозвілля, гомін, сміх…
Це все було… У роті трохи гірко…
Гірчить, мабуть, нещирості ковток,
Й шматочок лицемірства теж – не дуже…
Ну, що за дощ? Я навіть не промок…
А так хотілось, щоб все змило, друже!
Щоб злива уперіщила! І град!
Щоб аж потоп! Щоб повінь, ріки, згони…
Замулило щоб маски й маскарад.
Розмило грані, межі і кордони…
Ховаєш, друже, біль в своїх очах,
Так само як і я… Пробач, та видно.
Запалимо, не з’їхав поки дах?
Одну на двох, марихуану рідну!
11.04.2023 р. 
***
Не любиш дерунів? Немає в тебе серця!!!
Як можна смакоту цю не любить?
Сметани на столі малесеньке відерце!
Так ось яка ти є, щаслива мить!
Хрумтить скоринка золотава, ох і смачно!
Радіє за столом уся рідня!
А як по чарочці іще, то значно краще!
Я їв би “терті пляцки” ці щодня!
Хтось скаже: “Смажене не можна, це зашкодить!
Що бульба вплине на холестерин…”
Хто б що не говорив, але не вийде з моди:
Сметана, деруни й панкреатин
 25.07.2023

Tagged: Tags