Письменники Нікополя написали вірші про ворожий удар по Києву 24 травня.
Армія РФ завдала одного з потужних ударів по столиці України вніч з 23 на 24 травня. Є загиблі, багато поранених та руйнувань у різних районах Києва.
NikopolART зібрав поезію місцевих авторів присвячену цьому обстрілу.
***
Паспорт у кишені.
Телеграм у руці.
Пташки крізь вибухи вже починають співати.
Хочеться чогось піджерти.
Отже буде безсонний сніданок.
Значить скоро настане світанок
Автор: Olena Zinchenko
***
За те, що в країні своїй не господарі,
За те, що вам кров людська, як водиця,
За те, що дурні, за те, що зомбовані
І кожен за дупу свою боїться.
За те, що я прошу свою гуманність
Заплющити очі і відвернутись,
Щоб вона не заважала дивитись,
Як ворог поранений в муках дохне.
Війна повернеться звідки прийшла,
Горять ваші душі і будуть горіти
Ще дуще. Чим пахне вона? Горем.
Чим пахнуть герої? Смертю, сирою
Землею, золою і кров’ю. А ще
Надією пахнуть герої. Любов’ю
Тих, хто чекає. Розіб’ється вщент
Ворог. Коли його вдови завиють
З боліт, що палають, своє гниле:
“Нас-то за что?”, на крадених сидячи
Унітазах, за криваві гроші спиртне
Ковтаючи, кривими зубами всміхаючи
Пики потворні свої, візьми ці слова
І жбурни їх в огидні кацапські рила,
За те, що орда нашу кров пролила,
Моя Україна тебе, ворог, убила.
Автор: Роман Євдокимов
***
Неначе стоїш на розстрі́лі,
А стріляють у інших.
До тебе чи ді́йде?
Чи вистачить в нього набоїв?
І від тих елементів надії.
Не краще, а гірше.
Бо плювати, чи дійде.
Дійшло вже до тво́їх.
Ти сидиш між двох стін
В кілометрі однім від трагедії
Тебе чи зачепить?
Чи можеш тримати ся в спо́кої?
П’ять. Чи скількись годин
Ті приходи. Тут йокає. Же́вріє
Панічка причепом
Без зайвих зітхань і якихось там докорів.
Вікна цілі на ранок,
Та там – в кілометрі однім
Хтось стирав
Із лиця цього міста твій шматочок історії.
Я стрічала світанок
Цей. Коридор. Із коханим моїм.
Хто не спав
У цю ніч, що верши́лася зламом всіх практик й теорії?
Автор: Sysoieva
24.05.2026
Ех ніч… Ти стерла всі умовності.
Ти скинула всі ширми власні.
У передпокої готовності
Стискалась я, бо зараз “клацне”
У післяпокої спазмованім
На тлі балістики приходів
Ми так розрізненно-гуртовані
Нірван захопливих польотів.
На голці тій адреналіновій
Цілезна нація. Чи вирок?
Вже не червоний, а карміновий
Дістався серця, скроні, нирок…
Я так нена́виділа глибоко,
Приймала тебе, ніч, безстрашно.
Надій на щось хороше вивихом
Готовність. Ні. Не в рукопашну.
Ти обіймала мене спокоєм,
Здригала вибухів десятками,
А я. Стояла. В передпокої
Тих нив, де кошено і жато.
А я сиділа коридорами
Із сумом тихо. Пліч-о-плі́ч.
Там зарево. Он – там. За шторами…
Що принесеш, зухвала ніч?
Автор: Sysoieva
24.05.2026
Ти скинула всі ширми власні.
У передпокої готовності
Стискалась я, бо зараз “клацне”
У післяпокої спазмованім
На тлі балістики приходів
Ми так розрізненно-гуртовані
Нірван захопливих польотів.
На голці тій адреналіновій
Цілезна нація. Чи вирок?
Вже не червоний, а карміновий
Дістався серця, скроні, нирок…
Я так нена́виділа глибоко,
Приймала тебе, ніч, безстрашно.
Надій на щось хороше вивихом
Готовність. Ні. Не в рукопашну.
Ти обіймала мене спокоєм,
Здригала вибухів десятками,
А я. Стояла. В передпокої
Тих нив, де кошено і жато.
А я сиділа коридорами
Із сумом тихо. Пліч-о-плі́ч.
Там зарево. Он – там. За шторами…
Що принесеш, зухвала ніч?
Автор: Sysoieva
24.05.2026
Повідомити новину або надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net