Громадянська лірика письменниці з Нікополя Тамари Мороз на сайті NikopolART.
***
Я крокую вулицею, так на тебе схожа.
З містом я знайомлюся, – помагай мі, Боже!
Поки що по книжечці, але вже закохана:
Ось – місцева ратуша, дзвони б’ють сполохано,
Ось – красуня-опера (побувати мрію
В залі, де співала дивно сама Соломія!)
Затишні кав’ярні, щирі квітникарки…
Так мене все тішить, зовсім це не жарти!
Сонячно чи дощик – візьму парасолю!
Мова українська – рідна, аж до болю!
Січень… Захурделило… Різдво і колядка…
Довго буде про це свято тішить серце згадка.
Я до тебе, місто Лева, дуже хочу, мрію!
Ну а мрія має збутись. Тож маю надію.
***
Люди міста, країни, світу…
Є такі в нас, де істину діти?
Люди міста за домом сумують,
Звідусюди до нього прямують…
Ну а люди країни комфортно
В Україні себе почувають;
Всі міста їм, як братчики, схожі,-
Всі своє і близьке вони мають…
Ну а є ще і люди світу,
Так названі космополіти:
Тепло й затишно їм усюди…
Отакі в світі різні є люди.
Повідомити новину чи надіслати поезію (прозу) можна на електронну пошту: nikopol-art@ukr.net.